Деклараційна кампанія - 2018

Карта залучення міжнародної допомоги

Реформи

На допомогу захисникам Батьківщини!



Всеукраїнська акція, приурочена пам’яті жертв Голодомору «Засвіти свічку»

До Дня пам’яті жертв Голодомору в Малокаратульському НВО «ЗОШ І-ІІІ ст.-ДНЗ» відбувся  захід «Засвіти свічку» з приводу Всеукраїнської акції.
       Четверта субота місяця – є Днем пам'яті жертв голодоморів. У цей день Україна і світ вшановують вбитих голодом під час геноциду 1932 – 1933 років.
       До присутніх звернулися голова РДА Григорій Дубина, заступник директора Валентина Марченко та головний спеціаліст відділу молоді та спорту РДА Валентина Курило.
       Хвилиною мовчання присутні вшанували пам'ять загиблих в роки Голодомору, героїв Небесної Сотні та героїв-українців, які загинули за незалежність України на сході країни.
       Ведучі - учні 6 класу Вікторія Мартишко та Каріна Петренко продовжили захід «Засвіти свічку».
       1933 – й рік… Найчорніший час між чорними часами в історії України. У світі не зафіксовано такого голоду, як той, що випав на долю народу найродючішої землі. Як сталося, що без стихії, без засухи, без війни в самому центрі цивілізованої Європи – в Україні, яка незадовго перед цим була житницею континенту, небачений голод забрав у могилу мільйони людей?! Що це було?!
       Ці питання протягом десятиліть тривожили світову громадськість. Зараз ми знаємо, як це сталося і що це було. Це був більшовицький геноцид! Це була безкровна, людоморська  війна тоталітарної системи проти українського народу.
       Учні Ірина Бездольна, Владислава Горобець, Катерина Рабачна, Анастасія Левченко, Вікторія Чайка, Каріна Петренко підготували інсценізацію з думами та Україною.
       Глибоко та змістовно проникли до присутніх читці поезії, Юлія Коваленко, Єлизавета Твердохліб, Вікторія  Чайка, Каріна Петренко, хотілося б відзначити Віктора Левченка, який показав переживання і увійшов в роль цих подій:
    – Ні, я ще не вмер… Ще промінь в оці грає, в четвер пішов десятий рік,
       Хіба в такому віці помирають?! Ви тільки поверніть мене на бік,
       До вишеньки, в колиску ясночолу. Я чую запах квітів, я не вмер…
       Я ще не вмер, в очах ще промінь сяє. В четвер мені пішов десятий рік.
       Хіба в такому віці помирають? Ви тільки поверніть мене на бік.
       А небо стрімко падає додолу. Тримайте хтось! Хоча б за коси верб…
       Куди ж ви, людоньки, куди ж ви, люди, людоньки, куди? Я ще не вмер.
       Усі проходять мимо. …А житечко моє таке густе. …А мамина рука іще гаряча.
       Вам стане соромно колись за це, та я вже цього не побачу.
       В кінці цього заходу педагог – організатор Галина Захарчук виконала пісню Оксани Білозір «Свіча».