Деклараційна кампанія - 2018

Карта залучення міжнародної допомоги

Реформи

Федерація футболу

На допомогу захисникам Батьківщини!



Дівичківська школа відсвяткувала 45-річний ювілей

 Стоїть лагідна пора бабиного літа. Останні сонячні дні такі ласкаві, сповиті сріблястим мереживом, мрійним смутком. Жовтогаряча осінь стоїть над Дівичками…

 У тихому, затишному куточку, піднеслася над землею, оточена ще зовсім юними, тендітними берізками, молодими, але дуже поважними каштанами, школа. І потекли дзвінким, веселим потоком до тебе вони, твої перші учні. Ті, хто як бджоли, летіли до тебе, бо кликав їх той малиновий дзвін…

 Пройшли роки, пролетіли десятиліття. А все живеш, така дорога і рідна, близька і бажана. І от тепер, 16 жовтня 2015 року, ти святкуєш уже ювілей.

Широко відкриваються двері Дівичківської ЗОШ І – ІІІ ступенів для своїх випускників і учнів різних поколінь. Та це й не дивно. Адже саме в жовтневі дні 1970 року розпочала свій впевнений старт школа до нових звершень. 45 років. Це багато чи мало?Це надзвичайно багато. Скільки зроблено, пережито, пройдено за цей час…

Зустрічає школа дорогих гостей. По червоній доріжці урочисто прямують вони до відкритих дверей, де їх зустрічають гостинно учні. А у фойє школи виставлені дитячі вироби, вишивки, журнали випускників з 1970 по 2014 роки. Як цікаво було дітям дивитися і знаходити прізвища своїх батьків, а ще краще спостерігати за реакцією учнів, коли вони бачили оцінки батьків. А ще можна подивитися фотоколаж, де зібрані фото випускників за всі роки, скільки існує школа. 

Лунає тиха шкільна мелодія. До святкового залу запрошуються шановні гості: голова районної державної адміністрації Г.І. Дубина, начальник відділу освіти Т.А. Дубина, в. о. голови районної ради І. С. Бугаєнко, депутат Київської обласної ради В. В. Шеремета, директор ТОВ «Дандаліон» В.І. Чумак, довірена особа кандидата в депутати Київської обласної ради П.І.Багрія В. М. Прошкін.

Дуже багато теплих, добрих слів та щирих побажань було сказано гостями та вручено цінні подарунки. Голова Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації ДубинаГ.І. у виступі сказав: «Зараз, як ніколи, поповнюється державний бюджет. На кожній сесії ми намагаємося виділяти кошти на розвиток освіти в районі. Освіта – це основна ланка в суспільстві, яка виховує громадян, справжніх патріотів України, гідних громадян своєї держави… Тому ми і надалі будемо велику увагу приділяти освітянам.»


Яке ж свято без сивочолих ветеранів педагогічної ниви: Мельник В. Г., Кущ В. Г., Кириченко М. С., Демчук М. Г., Голуб О. П., Клименко В. В., Мелешко Є. І., Швидкого В. І., Ярової М. М., Гордіци Л. М. Це вони з любов’ю і материнською теплотою, ніжністю і великою мудрістю передавали свої знання вихованцям, разом з ними вчилися і зростали. Недаремно спливають у пам’яті слова:

А скільки суму в слові «ветеран»,
А скільки тут любові і тепла!

З лагідною посмішкою, скромна, як завжди, із сивим волоссям на скронях, з гіркою сльозою на очах від радості зустрічі з минулим і сьогоденням, виступила перед усіма присутніми в залі Кириченко М. С. Вона згадала далекий 1970 рік, коли ще тільки будувалася школа, складалися цеглинка до цеглинки, перші кроки росту школи. Як було тоді важко, але всі твердо вірили, що пройдуть роки і зі стін школи вилетять, мов пташенята, і розлетяться по різних кінцях великої Батьківщини її вихованці.

Школа жила своїм життям, але вона незвичайна. В ній працювали педагоги з різних куточків Радянського Союзу. Як приємно, що деякі з них «пустили» своє коріння в наших Дівичках. На День народження школи злетілися на зустріч педагоги, які починали тут свій трудовий шлях: Карман О. В., Сімороз І. О., Гордіца Л. М., Авраменко А. В., Костенко В. М., Нестеренко Ю. І., Федюніна Г. В., Жеребило Л. О., Яценко Н. В. Дуже жаль, що не всі змогли приїхати на свято.

Не можна не згадати теплим словом тих, хто очолював колективи в різні часи. Першим директором нової школи став Карман В. Ф., продовжили його справу Гордіца В. М., Сімороз О. С., а тепер очолює і впевнено веде вперед свій «корабель» педагогічного колективу Кравець М. О.

До вітального слова були запрошені одночасно два директори Дівичківської ЗОШ І – ІІІ ступенів Сімороз О. С. та Кравець М. О.. З великим хвилюванням і трепетом в серці перед присутніми виступив Олександр Степанович. Він пригадав, як творчо, натхненно, з ентузіазмом працював колектив. Це був молодий, згуртований, дружній колектив. З ним можна було гори звернути. Той кістяк, який раніше був, залишився і понині. За період роботи пройдено багато нелегких доріг, були важкі часи, але завжди в очах світилася у кожного з них надія на краще майбуття. Так склалося в житті, що залишив працю вчителя, але з вдячністю і любов’ю згадую ті роки.

Кравець М.О. з великою вдячністю подякувала спонсорам: Шереметі В. В., Бебешку В. І., Марченку М. П., Виноградову В. Д., Роману О. І., Чумак В. І., Забарі І. В. Велике спасибі нашим «хрещеним батькам» - відділу освіти, районній державній адміністрації та районній раді. Побажала поповнення державної казни, щоб «левова» частинка перепадала на освіту, щоб в кожному класі була мультимедійна апаратура, щоб вчитель на урок ішов тільки з флешкою в руках, а не з купою паперів. Сказала про те, що двері нашої школи завжди відкриті для всіх наших випускників різних поколінь. Ми раді таким зустрічам, пишаємося тими, хто прославляє і будує нову Україну. Марина Олексіївна повідомила, за час існування школи з її стін вилетіло 10 830 учнів. На літеру «к» в алфавітній книзі найбільше учнівських прізвищ – 3009. Працювало 182 педагоги, призначалося 7 директорів школи. Золотих медалей отримали 21 учень, срібних – 30. Знайшлася і стара книга наказів – один учнівський зошит на 12 аркушів. А зараз ця книга вміщує 500 листів.

Випускниця школи , Сдобнова А. Г., яка працює в Міністерстві молоді і спорту, у своєму виступі побажала встановити в школі Wi-Fi сполучення. Висловила вдячність педагогічному колективу за знання, що отримала в даній школі.

Важка і клопітна праця вчителя. Але вона найголовніша за всі професії. Було з кого брати приклад учням. Тож недаремно професію вчителя обрало понад 30 випускників нашої школи. Вони працюють в різних куточках України та за її межами. А в стінах своєї школи працює 6 її випускників й нині.

Плин часу незворотній і швидкий, він протікає, як вода у річці. А життя людське надзвичайно коротке. Хочеться згадати й тих, хто відійшов уже у Вічність, залишивши по собі добрі справи.

Дзвоник обірвав голосок на півзвуку,
Та час на коротку хвилину спинись.
Згадаймо під серця розмірений стукіт
Всіх тих, кого живим ми знали колись.

Земна дорога дуже коротка. Не змогли прийти ті, хто вирушив у дорогу, з якої немає вороття, але залишили по собі тихий смуток непоправної втрати, світлі спогади в наших серцях: Сільченко М. О., Кущ О. Ф., Трухан А. І., Карман В. Ф., Гладка М. С., Швачка П. Р., Зозуля М. А., Білокінь М. А., Гич Г. П., Тихонович Г. М., Видолоб О. М., Видолоб А. І., Карман У. П., Семенюк В. М., Нестеренко І. О., Буряк Л. В. Вічна їм пам'ять!

…Святкова атмосфера була присутня весь час у залі. Виступали діти разом з батьками, бабусями. Хор педагогічного колективу школи вразив всіх виконанням своїх пісень. Це нагадує отой великий зв'язок між поколіннями сивочолих і ще зовсім юних громадян нашого суспільства. А ще до свята готувалися і учні в класах. Вони приготували вітання – презентації до Дня народження школи. Учні 11 класу зняли все на відео та змонтували фільм, який презентували всім присутнім в залі.

Такі зустрічі-свята виховують юне покоління в любові до рідного краю, до школи, до України, до її славної історії, до батька-неньки, бо без цієї любові не буде справжньої людини.

Отож, рідна школо, нехай тече голубим безмежжям щастя твоїх вихованців, хай врожайною нивою буде твоя педагогічна нива, хай високо в небі, обнявшись із сонцем, пливе веселкою доля твоєї великої, дружної сім’ї!

Семенюк Н. В.,заступник директора з НВР,
випускниця Дівичківської школи 1976 року