Деклараційна кампанія - 2018

Карта залучення міжнародної допомоги

Реформи

Федерація футболу

На допомогу захисникам Батьківщини!



ЗБЕРІГАННЯ НАСІННЄВОГО МАТЕРІАЛУ

Зберігання насіннєвого матеріалу — завершальний етап технологічного процесу в насінництві. Його завдання - зберегти посівні якості насіння. Найпоширеніші причини погіршення якості насіння під час зберігання: самозігрівання, наявність комах, кліщів і мікроорганізмів, вплив низьких температур, підвищення вологості, проростання. Запобігти цих негативних явищ можна ретельною підготовкою насіння, правильним розміщенням його в складі, дотриманням оптимального режиму зберігання й постійним спостереженням за ним.

       Способи зберігання насіння (насипом, у мішкотарі, контейнерах) та його розміщення повинні забезпечити раціональне використання місткості сховища, не допустити змішування різних партій, забезпечити вільний доступ до кожної з них з метою догляду впродовж всього періоду зберігання. До початку збирання складають план розміщення насіння в сховищах з урахуванням очікуваних обсягів виробництва, планів сівби і реалізації по кожній культурі, сорту, репродукції. Розміщення партій насіння проводять за документами на сортові й посівні якості. У сховищі, біля входу, прикріпляють карту розміщення й пересування партій. У разі зберігання насипом висота зерна не повинна перевищувати 2 м для зернових і зернобобових культур, 1,5 м - для олійних. Висота бурту насіння зернових у сховищі з активною вентиляцією допускається до З м. Стіни закромів мають забезпечувати надійну ізоляцію. Закроми не досипають на 15- 20 см. Насіння, затарене в мішки, складають у штабелі на настилах або піддонах на відстані від підлоги не менше 15 см, від стін сховища і між штабелями - 70 см. Розміри штабелів і відстань між ними повинні забезпечити доступ до насіння з будь-якого місця. Для зручності приймання й видачі насіння між штабелями необхідно залишити технологічні проходи шириною не менше 1,5 м. Добра стійкість штабелю досягається складуванням мішків у шаховому порядку з чергуванням рядів по довжині та ширині.

       Для зручності зберігання насіння і догляду за ним використовують різні типи м'яких і твердих контейнерів (особливо для внутрішніх потреб). Кожну партію насіння на зберіганні забезпечують штабельним ярликом, в якому вказані культура, сорт, категорія (по етапах насінництва), репродукція, маса, рік урожаю й сортовий документ (назва, номер і термін дії). У процесі дихання насіння виділяє вологу, вуглекислий газ і значну кількість тепла, але в сухому середовищі цей процес відбувається повільно й не загрожує зберіганню. Якщо вологість вища критичного порога для пшениці, жита, ячменю - 14,5-15,5, кукурудзи - 13-14, проса - 12-13, соняшнику - 7-9 %, то з'являється вільна вода, у насінні починається активна фізіологічна діяльність, зерно бубнявіє, розвиваються хвороби. Тому зберігати насіння зернових треба за вологості нижче критичної на 3-4, а олійних на 2-3 %. У насінні зернових культур із вологістю нижче 12 % не розвиваються хвороби, а нижче 9 % не з'являються шкідники.

       Контроль за умовами зберігання насіння. Тривалість збереження життєздатності насіння залежить від вологості й температури повітря. Оптимальні умови створюються за низької відносної вологості повітря (це попереджає зволоження насіння) і вологості насіння (14,5-15 %) для колосових культур. Для дотримання таких умов насіннєсховища періодично провітрюють. При сухій погоді температура зовнішнього повітря повинна бути нижчою від температури зернової маси не менше ніж на 4—5 °С, а при вологій погоді на 8 °С і більше. Не менше двох разів на місяць перевіряють вологість насіння методом висушування. Регулярно контролюють температуру насіннєвого матеріалу, а також температуру й відносну вологість повітря в сховищі. Температуру насипу зерна міряють за допомогою термо-штанги в трьох точках на трьох глибинах при висоті насипу біля 1,5 м і на двох (біля підлоги і всередині) при висоті менше 1,5 м. Періодичність такого контролю для свіжозібраного насіння зернових і зернобобових культур у перші 3 місяці один раз на тиждень, олійних - 2, а в подальшому - 2-3 рази на місяць. Після кожного провітрювання, а також переміщення партії вологість визначають повторно. Бажано через 4-6 місяців перекладати мішки, щоб верхні ряди перемістити вниз, а нижні -наверх.

       Контроль якості насіння під час зберігання. У процесі зберігання систематично здійснюють органолептичний контроль насіння (запах, колір, вологість), а також аналітичний контроль за посівними якостями й зараженістю шкідливими комахами, зокрема кліщами. Нагляд ведуть за кожною партією й кожною одиницею насіння, особливо ретельно - за партіями з підвищеною травмованістю і вологістю

        Обстежують на зараженість не тільки насіння, але й тару, стіни, підлогу, щілини та інші місця сховища. Втрата блиску, білявий, сіруватий колір насіння - наслідок самозігрівання та впливу тривалих опадів. Бурий колір насіння люцерни характеризує старе насіння з низькою схожістю. Затхлий запах з'являється у разі зберігання насіння у вологому приміщенні, оселедцевий запах властивий зерну, враженому твердою сажкою. Зморщеність зерна пшениці пов'язана з ураженням його морозом. Цвілий запах з'являється від активної діяльності в зерновій масі шкідливої мікрофлори (цвіль зберігання), що свідчить про підвищену вологість і можливі осередки самозігрівання.

         Графік внутрішньогосподарського контролю складається з таким розрахунком, щоб до сівби або реалізації насіння мати свіжі дані про його якість. Для обліку проходження насіння, його руху й якості агроном і завідувач насіннєвого складу ведуть Шнурову книгу обліку насіння встановленої форми. Записи в ній мають відповідати даним бухгалтерського обліку, сортовим і насіннєвим документам.

Головний спеціаліст відділу контролю в сфері насінництва та розсадництва
Управління фітосанітарної безпеки ГУ Держпродспоживслужби
 в Київській області Симоненко Т.В.