Карта залучення міжнародної допомоги

Реформи

"Урядова гаряча лінія"

На допомогу захисникам Батьківщини!



ЄРКІВЦІ

Є́рківці — село в УкраїніПереяслав-Хмельницького району Київської області. Населення становить 1280 осіб.

Історія

Повір’я розповідає, що село було засноване козаком Переяславського полку Єрком. Вперше згадується в історичних документах 1455 року.

Російська імперія

За даними 1859 року село є «власницьким та козачим»; дворів — 282; населення — 2296 особи (ч. — 1181, ж. — 1115); є православна церква, сільська управа та завод.

Радянський Союз

В 1929 році на території села Єрківці було створено 2 колгоспи: «Іскра» і «1 Мая» В 1930 році організувався ще один колгосп – ім. Ворошилова. При цьому було розкуркулено 7 сімей. Перед Голодомором у селі Єрківці був 671 двір та проживав 3771 мешканець. З них померло від голоду 1000 чоловік, встановлено прізвища – 580. Померлі від голоду поховані на сільських кладовищах.

Велика Каратуль

Вели́ка Карату́ль — село в УкраїніПереяслав-Хмельницькому районі Київської області. Населення становить 1564 особи станом на 2001 рік. Село розташоване на півночі району за 10 км на північний схід від районного центру. Розташована на березі річки Броварки (Каратульки) притоки Трубежа. Адміністративний центр Великокаратульської сільської ради.
Село розташоване на річці Броварка, лівому притоці Трубежа, за 10 км від на північний схід від районного центру та за 21 км від залізничної станції Переяславська. Займає площу 3,72 км². З'єднане із райцентром автошляхом Т 1032. Фізична відстань до Переяслав-Хмельницького — 3,5 км, до Києва — 58,7 км.

Етимологія назви

За однією з версій село було засновано тюркськими племенами — чорними клобуками, про що свідчить назва села (з тюрського: какра — чорний; туль — клобук(шапка)).

Історія

Московська експансія

За даними 1859 року село є «власницьким та козачим»; дворів — 225; населення — 1255 особи (ч. — 622, ж. — 633); в селі діє православна церква.

У 1897 році: 2353 особи(жінок — 1177, чоловіків — 1176), серед яких ісповідували православ'я — 2326 особи; 309 двори, православна церква, 3 постоялих двори, кузня, 22 вітряних млини.

Комуністичний режим

Партійна організація в селі створена 1919 року; ТС О 3 заснований у 1922 році. За активну участь у громадянській війні колгоспники П. А. Володько та П. Сахно в 1930 році нагороджені орденом Червоного Прапора. У 1930 році в селі Велика Каратуль, разом з прилеглими — Плескачами та Мар'янівкою, налічувалось 531 двір, в яких приживало 2989 осіб. Того ж року було організовано колгосп ім. Петровського. За роки розкуркулення в селі постраждало 20 сімей. А у часи Голодомору в селі померло 1017 осіб(поіменно встановлено тільки 513 людей). За високі показники у вирощуванні сільськогосподарських культур та виробництві продуктів тваринництва 31 чоловіка нагородженоорденами й медалями Союзу РСР, з них орденом Леніна — бригадира колгоспу І. П. Бережного. 82 ветерани Німецько-радянської війни нагороджено орденами та медалями.

Сьогодення

На території села розміщена центральна садиба колгоспу «Радянська Україна», за яким закріплено 3947 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі 1954 гектарів орної землі. З допоміжних підприємств є два млини, дві пилорами, дві майстерні для ремонту сільськогосподарького інвентаря, дві кузні, цегельний завод. У селі є середня школа, клуб, бібліотека.

Пам'ятки

Поблизу села збереглися залишки Змійових валів, а на його околицях досліджено кургани часів Київської Русі.

Сільська школа

З 1896 року в селі діяла трирічна церковнопарафіальна школа, перший набір до якої налічував 20 учнів. У 1902 році місцеву церкву було перебудовано у школу. Після остаточного становлення у селі радянської влади у 1920 році, було створено однорічну сільськогосподарську школу, яка налічувала 35 учнів.

Відомі уродженці села

  • Іван Федосійович Сонько (1903–1985) — генерал-майор артиллерії, Герой Радянського Союзу.

Виповзки

Ви́повзки — село в УкраїніПереяслав-Хмельницького району Київської області. Населення становить 526 осіб.

Історія

Станом на 1930 рік в селі Виповзки 238 дворів та мешкав 1541 житель. 1930 людей насильно зігнали у колгосп «Червоний шлях». Під час примусової колективізації 6 сімей незаконно позбавлено майна та депортовано (мовою совєцького криміналу - розкуркулено). Під час штучного голодомору комуністи убили 600 осіб, поіменно встановлено 467 чоловік, причому 1932 убито 43 жителі, 1933-го – 424. Поховані загиблі на сільському кладовищі. 

У селі 2012 збудована Свято-Троїцька церква УПЦ Київського патріархату. Освячена Патріархом Київським та всієї Руси-України Філаретом.

Вовчків

Вовчкі́в — село в Україні, Переяслав-Хмельницького району Київської області. Населення становить 787 осіб.

Історія

Легенда про заснування цього села – з часів Київської Русі. Дикі заболочені нетрі заплав річки Трубіж рятували русичів від набігів кочівників і татаро-монгольських полчищ.

Природні запаси дичини та риби рятували жителів села і під час комуністичного Голодомору 1932-1933 років. В 1930 році організовано колгосп ім. Будьонного. Тоді в с. Вовчків нараховувалось 352 двори, проживало 1691 чоловік. За спогадами очевидців розкуркулили спершу трьох заможних селян, а потім і тих, хто не записався в колгосп. Загальна кількість убитих голодом 1932-1933 рр. 100 чоловік. До наших днів збереглись лише офіційні дані про смерть у селі в 1932 році 40 жителів. Для порівняння, у с. Виповзки в 1932 році також померло всього 43 жителі, зате у 1933-му – 424.

1993 на сільському кладовищі встановлено хрест пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 рр. 

Відомі люди

  • Коломієць Володимир Родіонович (1935, Вовчків) — український поет.

 

Гайшин

Гайши́н — село в УкраїніПереяслав-Хмельницького району Київської області. Населення становить 1134 осіб.

Історія

В 1929 році в селі організовано колгосп “Соцперебудова”, наступного року – «Нове життя» і «Перебудова». Потім вони об’єдналися в один. В ході цієї колективізації було незаконно позбавлено майна та депортовано власників 12 дворів. Перед початком комуністичного голодомору у с. Гайшин було 380 дворів і проживало 1375 жителів, 300 з них убиті голодом в 1932-1933 роках, з яких поіменно встановлені 228. Місце поховання убитих голодом – сільське кладовище, де 1994 за рішенням сходу села встановлено дерев’яний хрест.

Хобта О. С..jpg

ГЛАНИШІВ

Гла́нишів — село в УкраїніПереяслав-Хмельницького району Київської області. Населення становить 855 осіб.

Географія

Розташоване на правому березі річки Трубіж — притоки Дніпра за 11 км від районного центру та за 80 км від Києва. Найближча залізнична станція - Березань - знаходиться за 26 км від села. Площа населеного пункту - 440 га.

Історія

День села - Покрова, 14 жовтня.

В "Истории судеб Переяславской епархии" зазаначено, що це поселення виникло в 1513 році.

Село заснував втікач з правобережної України козак Гланиш. Відтак і пішла назва села. З 1648 по 1782 - у складі Переяславського полку Гетьманщини.

У 1896-1898 роках збудовано церкву за гроші, зібрані мешканцями села, відкрито церковно-приходську школу. На території села біля будинку культури встановлено пам'ятник Герою Соціалістичної партії Олені Семенівні Хобті, а в центрі села височить пам'ятник загиблим воїнам в роки Великої Вітчизняної війни.

В 1929 році в селі організовано колгосп ім.Т.Г. Шевченка. Кількість розкуркулених сімей – 17. Станом на 1932 рік в селі Гланишів було 229 дворів і проживало 1039 чоловік. Комуністи убили голодом у 1932-1933 роках 144 жителів. Загиблі поховані на сільському цвинтарі. 15 жовтня 1994 року там встановлено дерев’яний хрест.

Сучасний стан

Школа в селі побудована на прохання місцевого господарника О. Хобти, який звернувся до шефа СССР Микити Хрущова. Станом на 1 вересня 2009 року в школі навчається 65 учнів.

На території сільської ради діють ТОВ "Стейкагро", загальноосвітня школа I-III ступенів, дитячий садок, будинок культури, бібліотека, ФАП, два магазини, поштове відділення та філія Ощадбанку.

ГОРБАНІ

Горбані́ — село в Україні, Переяслав-Хмельницького району Київської області. Населення становить 680 осіб.

Історія

Село виникло в кінці XV ст. як козаче поселення і одержало назву від прізвища перших поселенців – трьох братів Горбанів.

На 1930 рік в селі Горбані було 376 дворів і мешкало 1600 жителів. Того ж року був створений колгосп ім. Сталіна. Під час колективізації розкуркулено 7 сімей. Комуністи вбили голодом у 1932-1933 750 чоловік, з яких поіменно встановлено 122 чоловіки. Місце поховання загиблих від голоду – сільський цвинтар. 2003 на сільському кладовищі з ініціативи сільської ради встановлено пам’ятний знак жертвам Голодомору.

ДІВИЧКИ

Дівички́ — село в Україні, Переяслав-Хмельницького району Київської області. Населення становить 2091 осіб.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1932-1933 та 1946-1947.
Село розташоване на лівому березі Дніпра, за 18 км від районного центру та за 70 км від Києва. За 3 км від села проходить автомагістраль Київ — Дніпропетровськ.

Історія

З історичних документів відомо, що село існувало вже наприкінці 17 століття.

Поблизу села знайдено рештки поселень доби неоліту (V — III тисячоліття до н. е.), міді-бронзи (ІІІ — початку І тисячоліття до н. е.), ранньослов'янської черняхівської культури, а також кургани скіфських часів (VI — III ст. до н. е.).

У с. Дівички розміщена військова частина та військовий полігон на 515 га землі. У військовому містечку розташовано навчальний артилерійський полк.

На території села знаходиться держлісфонд Стовп'язького лісництва, де росте понад 10 видів різних порід дерев.

У селі працює три сільськогосподарські підприємства ТОВ «Дніпро і Ко», ТОВ «Гарант», ТОВ «Ніка». У селі збереглося й успішно працює споживче товариство, крім цього діє два стаціонарні магазини, кафе-бар, приймальний пункт молока від населення, працює відділ зв'язку, філіал Ощадбанку, працюють два ФАП. На сьогодні в селі діє загальноосвітня школа з поглибленим вивченням іноземних мов.

На території села прокладено 12 км водопроводу, 21 км доріг з твердим покриттям, газифіковано 270 дворів.

З істричних документів відомо, що село існувало наприкінці XVII століття. В 1930 році був створений колгосп ім. Воровського. На той час в селі було 386 дворів, де проживало 1560 мешканців. Загальна кількість убитих голодом – 200 чоловік, з них встановлено поіменно 173 . Місце поховання жертв Голодомору – сільське кладовище, де у 2000 році з ініціативи мешканців села встановлено дерев’яний хрест в пам’ять про загиблих від Голодомору 1932-1933 років.