Деклараційна кампанія - 2018

Карта залучення міжнародної допомоги

Реформи

На допомогу захисникам Батьківщини!



ДЕМ`ЯНЦІ

Дем'я́нці — село в Україні, Переяслав-Хмельницького району Київської області. Населення становить 1426 осіб. Перша згадка про село в літописі 1155 року.

Історія

За свідченнями місцевих старожилів, які збиралися у 30-х роках XVIII, селом володіли спочатку гетьман Яким Сомко, а згодом переяславські полковники Сербин Войца та Леонтій Полуботок. Після них власником Дем'янців був Семен Шепеленко. Через деякий час село перейшло до рук Межигірського монастиря, який був його власником, зокрема, і під час опитування.

1929 організований колгосп ім. Політвідділу, наступного року створився ще один – колгосп ім. Ворошилова. Під час колективізації комуністи незаконно позбавили майна 16 працьовитих сімей, оголосивши їх куркулями.

На початок 1932 року в селі Дем’янці було 458 дворів і проживало 3374 мешканці. Загальна кількість людей, яких комуністи убили голодом, 900 чоловік. З них поіменно встановлено – 634.

ДЕНИСИ

Дениси́ — село в Україні, Переяслав-Хмельницького району Київської області. Населення становить 589 осіб.

Історія

В історичних джерелах село вперше згадується 1622 року. Назва походить від першого поселенця козака Дениса. Засноване на території Речі Посполитої, у межах так званої Вишневеччини.

З 1648 - у складі Гетьманської України, після 1667 - село Переяславського полку Лівобережного Гетьманату. Анексоване Російською імперією 1782 року.

З весни 1917 - у складі УНР. З 1921 - стабільний російсько-більшовицький режим.

1930 людей примусово зігнали у колгосп ім. Петровського, при цьому 6 сімей незаконно позбавлено майна (мовою комуністичного криміналу - «розкуркулено»).

Село Дениси в 1932 році налічувало 358 дворів і проживало 1778 жителів. Загальна кількість убитих голодом – майже 350 чоловік, більшість - діти та старі люди. Місце поховання жертв Голодомору – сільське кладовище, де з ініціативи громадськості встановлений бетонний хрест та ікона в пам’ять жертвам Голодомору 1932-1933 років.

Комуністи продовжували убивати уродженців села і після Голодомору. Так, 1938 позасудовими органами НКВД СССР постановлено вбити господаря Павла Степановича Філоненка, 1903 року народження. Особисте майно Філоненка розграбувала група НКВД.

Сталіністи втекли із села восени 1941. Відновлено церковне життя, часткова реституція майна. За два роки сталіністи повернулися і провели новий Голодомор - 1946-1947. Паспорти мешканцям села не видавали, пенсій не платили до 1965 року.

Масові комуністичні убивства та майновий терор призвели до гострої демографічної кризи після звільнення села від СССР. 1991 мешканці села проголосували за відновлення державної незалежності України.

ЖОВТНЕВЕ

Жовтне́ве — село Переяслав-Хмельницького району Київської області (Україна).


Населення - 1911 осіб.

Територія - 6770 тис. м²

Щільність населення - 282,27 осіб / км² 


У селі діє громадська організація «Крок у майбуття - 2008».

Історія

Жовтневе (до 1959 року Студеники) - село, центр сільської Ради. Лежить на автомагістралі Київ-Харків, за 20 км на північний схід від районного центру та за 7 км від найближчої залізничної станції Переяславська. Сільраді підпорядковане село Козлів. Дата заснування Студеників невідома, але можна з певністю сказати, що село існує понад 300 років, бо воно ще зазначено на карті французького інженера Боплана, складеній у другій чверті XVII ст. Першими жителями тут були, очевидно, переяславські козаки.

КОВАЛИН

Ковали́н — село в УкраїніПереяслав-Хмельницького району Київської області. Населення становить 1077 осіб.

Історія

Село присутнє на карті України Боплана 1650 року.

Російська імперія

За даними 1859 року село є «власницьким та козачим»; дворів — 126; населення — 966 особи (ч. — 483, ж. — 483); є православна церква, сільське училище та волосна управа.

Родянський союз

Давня назва села – Ковалі. В селі Ковалин в 1930 році було 417 дворів та мешкало 2010 жителів. Влітку того ж року було організовано дві артілі – «Нове життя» та ім. Шевченка, які в 1931 році об’єднались в одне господарство – колгосп ім. Леніна. Під час колективізації розкуркулено 7 сімей. До наших днів дійшли фрагменти записів з книги реєстрації смертей за січень-листопад 1932 року, які засвідчують велику смертність дітей і людей працездатного віку. Загальна кількість померлих від голоду – 500 чоловік, з них поіменно встановлено – 40. Поховані жертви Голодомору на сільському кладовищі, де встановлено дерев’яний хрест з написом: «Жертвам Голодомору 1932-1933 рр.».

КОЗЛІВ

Козлі́в — село в Україні, Переяслав-Хмельницького району Київської області. Населення становить 604 осіб.

Історія

В селі Козлів у 1930 році було 447 дворів та проживало 3190 мешканців. На території села в 1930 році був організований колгосп «Більшовик», при цьому комуністи пограбували 8 сімей заможних селян, знущаючись над дітьми та жінками.

Загальна кількість людей, яких комуністи убили голодом, 2000 осіб. З них поіменно встановлено 663 особи. Загиблих ховали на сільському кладовищі, де встановлено дерев’яний хрест з написом: «Жертвам Голодомору 1932-1933 рр.».

Letsky-beauplan.jpg

ЛЕЦЬКИ

Лецьки́ — село в Україні, Переяслав-Хмельницького району Київської області. Населення становить 851 осіб.

Село Лецьки розташоване в долині р. Броварки на північ від дороги Переяслав-Хмельницький – Пологи-Яненки. Територія села умовно поділяється на дві частини: Старе село, що включає здавна заселені землі, й Нове село – нові забудови останніх десятиліть. Особливу цікавість та цінність представляє Старе село, зосереджене, головним чином, вздовж річки. Воно включає давні об’єкти, які, очевидно, й стали основою для виникнення села.

Історія

Козацький старшина на прізвище Лецик, одержавши наділ землі біля р. Броварки, заснував хутір. В селі Лецьки станом на 1926 рік нараховувалося 237 дворів та проживало 1772 мешканці. В 1930 році створений колгосп “Соцперебудова”. При цьому було розкуркулено 5 заможних селянських родин. Загальна кількість померлих від голоду по Лецьківській сільській раді (села Лецьки, Віненці, Пологи-Чобітьки) – 1265 чол. В с. Лецьки – 456 чол. Померлі від голоду були поховані на сільському кладовищі. З ініціативи сільської ради на кладовищі встановлено дерев’яний хрест в пам’ять жертвам Голодомору 1932-1933 років.

Видатні уродженці

У селі Лецьки народились такі відомі особистості:

  • Український поет-дисидент Іван Коваленко (*13 січня 1919, Лецьки — † 18 липня 2001, Боярка).

 

МАЗІНКИ

Мазінки́ (до 2013 року — Мазинки) — село в Україні, у Переяслав-Хмельницького району Київської області. Орган місцевого самоврядування — Мазинська сільська рада.

Історія

На 1930 р. в с. Мазінки нараховувалось 193 двори, проживало 1770 чоловік. Того року був створений колгосп ім. Шевченка, в 1930 р. — «Жовтнева перемога». При цьому комуністи показово пограбували 3 сім'ї заможних селян («раскулачілі»). Загальна кількість людей, яких комуністи убили голодом — 282 чол. Місце масового поховання під час Голодомору — сільське кладовище, де встановлено пам'ятний знак жертвам Голодомору.

Село знаходиться на відстані 17 км від районного центру. У селі нараховується 456 дворів та проживає 744 мешканця (2013).

МАЛА КАРАТУЛЬ

Мала́ Карату́ль — село в Україні, Переяслав-Хмельницького району Київської області. Населення становить 470 осіб.

У переказах згадується назва поселення, заснованого в період Київської Русі (середина ХІ ст.). За даними 1859 року село є «власницьким та козачим»; дворів — 158; населення — 822 особи (ч. — 410, ж. — 412); в селі діє православна церква.

В селі Мала Каратуль у 1926 році було 264 двори та 1556 жителів. У 1929 році створений колгосп ім. Кірова. Під час примусової колективізації розкуркулено 9 сімей. Загальна кількість померлих від голоду в селі Мала Каратуль – 600 чол., з них поіменно встановлено 357 чол. Померлих від голоду в 1932-1933 роках поховано на сільському кладовищі. 9 травня 1994 року за ініціативою сільської ради на кладовищі встановлено дерев’яний хрест з написом: «Жертвам Голодомору 1932-1933 років».