Деклараційна кампанія - 2018

Карта залучення міжнародної допомоги

Реформи

Федерація футболу

На допомогу захисникам Батьківщини!



Як виправити помилки в персональних даних

Облік застрахованих осіб і персоніфіко­ваний облік відомостей про суми заробіт­ної плати (доходу) та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне стра­хування за період до 1 січня 2010 року ведеться з застосуванням Постанови правління Пенсій­ного фонду України від 10.06.2004 № 7-6 «Про Порядок формування та подання органам Пен­сійного фонду України відомостей про застра­ховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», зареєстрованої в Міністерстві юс­тиції України 10.08.2004 за № 1000/9599.

Порядок формування та подання страхуваль­никами звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхуван­ня органам Пенсійного фонду України, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 05.11.2009 № 26-1, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.11.2009 за № 1136/17152, регу­лює питання подання звіту до органів Пенсійного фонду України за звітний період з 1 січня 2010 року до1 січня 2011 року.

Порядок формування та подання страхувальни­ками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страху­вання ведеться згідно з затвердженим наказом Мін­фіну № 435 від 14.04.2015, зареєстрованим у Мініс­терстві юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905.

Відомості про застрахованих осіб та звіти щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійно­го фонду України за період до 01 січня 2010 року з типом форми «КОРИГУЮЧА» або «СКАСОВУЮ­ЧА» подаються лише за результатами перевірки, здійсненої за заявою платника.

Сумивказаніправильно, апомилкудопущено вПІБ, реквізитахзастрахованоїособиабо страхувальника

Позначимо коло реквізитів найбільш поши­рених таблиць форм звітності, у яких страху­вальники допускаються несумових помилок:

  • • громадянство особи (реквізит «Громадянин України»);
  • • код категорії застрахованої особи (реквізити «Код категорії ЗО», «Категорія особини»);
  • • реєстраційний номер облікової картки плат­ника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта) (реквізит «Податковий номер або серія і номер паспорта»);
  • • П. І. Б. застрахованої особи (реквізит «Прізви­ще, ім'я, по батькові ЗО»);
  • • кількість календарних днів перебування в трудових/цивільно-правових відносинах (дата початку/закінчення трудових/цивільно-правових відносин), днів тимчасової непрацездатності, від­пусток без збереження зарплати і в зв'язку з вагіт­ністю та пологами;
  • • код підстави для обчислення спецстажу (реквізит «Код Підстави для обліку спецстажу»).

ВиявленопомилкувПІБтареєстраційному номеріобліковоїкарткиплатникаподатків (ідентифікаційномуномері) заперіоддо 2010 року

Виправляємо сьогодні, але за нормами чин­ного Порядку за період до 2010 року, тобто Порядку формування та подання органам Пен­сійного фонду України відомостей про застра­ховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсій­ного страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №7-6 від 10.06.2004 у разі виявлення недостовірних відо­мостей, які подані та/або накопичені в електро­нних базах даних персоніфікованого обліку.

Страхувальник подає до відповідного тери­торіального органу Пенсійного фонду необхідні коригуючі або скасовуючі документи щодо ви­явлених недостовірних звітів про застрахова­ну особу.

На підставі поданого документа з позначкою «КОРИГУЮЧА» у системі персоніфікованого обліку відбувається технологічна заміна попе­редньо накопичених відомостей в обліковій картці особи на актуальні, які були подані страхувальником у документі з позначкою «КОРИГУЮЧА».

На підставі поданого документа з позна­чкою «СКАСОВУЮЧА» недостовірні відомості облікової картки вилучаються з переліку акту­альних для використання, але залишаються у електронному архіві для збереження історії звітування.

Скасування відомостей здійснюється, якщо некоректними виявилися такі ключові рекві­зити первинного звіту, як код страхувальника, звітний рік, номер облікової картки застрахо­ваної особи, код категорії застрахованої особи, код підстави для спеціального стажу.

Коригування або скасовування відомостей облікової картки застрахованої особи здійсню­ється за будь-які роки функціонування систе­ми персоніфікованого обліку тільки на підставі наданих у встановленому порядку документів страхувальника.

Виявленіпомилкизаперіод

з 01 січня 2010 рокупо 31 грудня 2010 року

Коригуючі (коригуючий або скасовуючий документ) дані до системи персоніфіковано­го обліку відомостей про застрахованих осіб надаються згідно з Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 05.11.2009 № 26-1 у таких випадках:

Якщо страхувальник допустив помилку в прізвищі, імені або по батькові застрахованої особи, подаються коригуючі відомості, зазна­чені в таблиці 5 додатка 4 до цього Порядку, з позначкою «КОРИГУЮЧА», які є підставою для заміни значень реквізитів відповідної таблиці, що попередньо була подана до органів Пенсій­ного фонду.

На підставі поданої таблиці 5 додатка 4 до цього Порядку з позначкою «КОРИГУЮЧА» проводиться технологічна заміна попередньо накопичених даних в обліковій картці особи на актуальні дані, подані страхувальником у табли­ці з позначкою «КОРИГУЮЧА».

Якщо страхувальник допустив помилку в коді страхувальника, звітному місяці, номері облікової картки застрахованої особи (іденти­фікаційний номер за довідкою ДПА або серія та номер свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування), коді підста­ви для обчислення стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства (спеціальний стаж), подаються:

  • таблиці 5, б, 7 або 8 додатка 4 до цього Порядку з позначкою «СКАСОВУЮЧА» за ті звітні періоди, у яких дані були подані з непра­вильними вищезазначеними реквізитами;
  • таблиці 5, б, 7 або 8 додатка 4 до цього Порядку з позначкою «ПОЧАТКОВА» з пра­вильними вищезазначеними реквізитами за ті звітні періоди, у даних яких було допущено по­милку.

Зміни в сумах нарахованого заробітку, грошового забезпечення або доходу та су­мах страхових внесків за звітний місяць при формуванні та поданні такої звітності не до­пускаються.

На підставі поданих документів з позначкою
«СКАСОВУЮЧА» недостовірні дані облікової картки вилучаються з переліку чинних для використання, але залишаються в електронному архіві для збереження звітування.     

                                              

До уваги фізичних осіб-підприємців, віднесених до першої групи платників єдиного податку!

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі-Закон) фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є платниками єдиного внеску.
Єдиний внесок для платників, в тому числі фізичних осіб-підприємців, встановлюється у розмірі 22 відсотки до бази нарахування (частина п'ята статті 8 Закону).
З 1 січня 2017 року  відповідно до абзацу другого пункту 3 частини першої статті 7 Закону для платників, віднесених до першої групи платників єдиного внеску, визначених у підпункті 1 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, сума єдиного внеску не може бути меншою за 0,5 мінімального страхового внеску.
Отже, для фізичних осіб-підприємців,  які обрали спрощену систему оподаткування, та віднесені до першої групи платників єдиного податку, обов'язковою є сплата єдиного внеску в сумі не менше 352 грн. щомісяця.
Звертаємо увагу, що відповідні періоди здійснення підприємницької діяльності зараховуються до страхового стажу пропорційно до сплаченого єдиного внеску  відповідно до статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Тобто, при сплаті єдиного соціального внеску від 0,5 мінімальної заробітної плати, до страхового стажу буде зараховано половину місяця.
Водночас, для зарахування періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу як повний місяць, необхідно сплатити за місяць  єдиний внесок в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
У 2017 році мінімальний страховий внесок для фізичних осіб підприємців становить 704 грн. на місяць (3200грн. х 22 відсотки).
НАГОЛОШУЄМО, несплата єдиного внеску в мінімальному розмірі позбавляє фізичних осіб-підприємців, які віднесені до першої групи платників єдиного податку права на зарахування цих періодів в повному обсязі до страхового стажу, необхідного для призначення пенсії та страхових виплат за соціальним страхуванням.
Переяслав-Хмельницьке об'єднане управління Пенсійного фонду України   звертається до зазначеної вище категорії платників з проханням подбати про набуття страхового стажу завчасно та сплачувати єдиний соціальний внесок щомісячно у розмірі не меншому, ніж мінімальний (у 2017 році – 704 грн.).
 

Як застосовуються норми ч.5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»

Відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску, регулюються ви­ключно Законом України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдино­го внеску на загально­обов'язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон № 2464).

Статтею 4 Закону № 2464 визначено ви­черпний перелік платни­ків єдиного внеску, а по­рядок нарахування, об­числення і сплати єдино­го внеску — ст. 7—9 роз­ділу III цього Закону.

Для працівника (за ос­новним місцем роботи), який відпрацював части­ну місяця, а іншу части­ну — хворів, якщо за­гальна сума нарахова­ного доходу (сума заро­бітної плати за відпра­цьований час та допомо­ги по тимчасовій непра­цездатності, далі — до­помога) не перевищує розміру мінімальної за­робітної плати, встанов­леної законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добу­ток розміру мінімальної заробітної плати, вста­новленої законом на мі­сяць, за який нараховується   заробітна   плата (дохід), та ставки єдино­го внеску (ст. 8 Закону № 2464), тобто виникає потреба донарахування до мінімальної заробіт­ної плати.

Для працівника (за ос­новним місцем роботи), в якого початок та закін­чення хвороби припада­ють на різні місяці, єди­ний внесок у місяці почат­ку хвороби нараховується за фактично відпрацьова­ний час, оскільки загаль­на сума доходу ще не є ві­домою (сума допомоги буде визначена після по­дання листка непраце­здатності).

Якщо після подання листка непрацездатності після розподілу допомо­ги (суми допомоги відно­сяться до того місяця, за який вони нараховані) загальний дохід за мі­сяць становить менш ніж мінімальний розмір, пи­тання донарахування сум єдиного внеску має роз­глядатися одночасно з нарахуванням суми допомоги.

Такі донарахування слід відобразити у Звіті про суми нарахованої заро­бітної плати (доходу, гро­шового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та су­ми нарахованого єдиного внеску на загальнообо­в'язкове державне соці­альне страхування до органів доходів і зборів згід­но з додатком 4 (далі — Звіт).

Нарахування до­помоги відображається у Звіті за місяць, у якому проведено таке нараху­вання.

У таблиці 6 Звіту перед­бачено реквізит 10 «Тип нарахувань», у якому за­значається код типу нарахувань «13» (сума різ­ниці між розміром міні­мальної заробітної плати (доходу) та фактично на­рахованою заробітною платою (доходом) за звіт­ний місяць).

Код типу нарахування «13» застосовується для сум різниці між розміром мінімальної заробітної плати та фактично нара­хованою заробітною платою (доходом), про­ведений у поточному звітному місяці, в тому числі за попередні, якщо сума заробітної плати менша за розмір міні­мальної заробітної пла­ти, встановленої зако­ном за місяць, за який нараховується заробітна плата.

Суму різниці між розмі­ром мінімальної заробіт­ної плати та фактично на­рахованою заробітною платою (доходом) у разі перехідної допомоги за­значаємо в реквізиті «19» окремим рядком, код ка­тегорії застрахованої особи — «29», код типу нарахувань — «13».

У разі перехідної допо­моги тип нарахувань «2» не застосовується, оскільки нарахування за фактично відпрацьований час, коли загальна сума доходу ще не є відомою (сума допомоги буде ви­значена після подання листка непрацездатності) не можна розцінювати як несвоєчасне нарахування додаткової бази єдиного внеску.

Надання Пенсійним фондом консультацій та роз’яснень щодо єдиного соціального внеску

Відповідно до спільного листа Міністерства доходів і зборів України від 27.12.2013 №21052/5/99-99/17-03-01-16,  Пенсійного фонду України від 27.12.2013 №36398/05-10 та відповідно до ст.12, п.3 ч.1 ст. 131 ст.20 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (із змінами) Міністерство доходів і зборів України та Пенсійний фонд України повідомляють що консультації з питань ведення Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, включаючи питання заповнення таблиць 5-9 додатку 4, всіх таблиць додатку 5, додатку 6 та додатку 7 звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 09.09.2013 №454 «Про затвердження порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.09.2013 за №1628/24160, надають органи Пенсійного фонду України.
Консультації щодо заповнення інших таблиць звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування надаються органами доходів і зборів.

Застосування типу нарахування «13» при перехідних лікарняних

Відповідно до листа Державної фіскальної служби України від 02.02.17 №1925/6/09-99-13-02-01-15 щодо застосування норм частини 5 статті 8 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон № 2464) відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску, регулюються виключно Законом № 2464.
Статтею 4 Закону № 2464 визначено вичерпний перелік платників єдиного внеску.
Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначено статтями 7 — 9 розділу III Закону № 2464.
Для працівника (за основним місцем роботи), який відпрацював частину місяця, а іншу частину перебував на лікарняному, якщо загальна сума нарахованого доходу (сума заробітної плати за відпрацьований час та лікарняного) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску (стаття 8 Закону № 2464), тобто виникає необхідність донарахування до мінімальної заробітної плати.
Для працівника (за основним місцем роботи), у якого початок та закінчення лікарняного припадають на різні місяці, єдиний внесок, у місяці початку лікарняного, нараховується за фактично відпрацьований час, оскільки загальна сума доходу ще не є відомою (сума лікарняних буде визначена після надання листка непрацездатності).
Якщо після надання листка непрацездатності після розподілу лікарняного (суми допомоги з тимчасової непрацездатності відносяться до того місяця, за який вони нараховані) загальний дохід за місяць становить менше мінімального розміру, питання необхідності донарахування сум єдиного внеску має розглядатись одночасно з нарахуванням сум допомоги з тимчасової втрати працездатності.
Зазначені донарахування необхідно відобразити у Звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів згідно з додатком 4 (дані — Звіт).
Загальні правила формування та подання звіту з єдиного внеску встановлено розділом II Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04,2015 р. № 435 (далі — Порядок).
Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина друга статті 9 Закону № 2464).
Отже, нарахування лікарняних відображаються у Звіті за місяць, у якому проведено таке нарахування.
Таблиця 6 Звіту призначена для формування страхувальником у розрізі кожної застрахованої особи відомостей про суми нарахованої їй заробітної плати (доходу) у звітному місяці.
У таблиці 6 Звіту передбачено реквізит 10 «Тип нарахувань», у якому зазначається код типу нарахувань «13» (сума різниці між розміром мінімальної заробітної плати (доходу) та фактично нарахованою заробітною платою (доходом) за звітний місяць).
Код типу нарахування «13» застосовується для сум різниці між розміром мінімальної заробітної плати та фактично нарахованою заробітною платою (доходом), які здійснені в поточному звітному місяці, у тому числі — за попередні, якщо сума заробітної плати менша ніж розмір мінімальної заробітної плати, установленої законом за місяць, за який нараховується заробітна плата.
Суму різниці між розміром мінімальної заробітної плати та фактично нарахованою заробітною платою (доходом) у випадку перехідних лікарняних зазначаємо в реквізиті «19», окремим рядком, код категорії застрахованої особи — «29», код типу нарахувань — «13».
У випадку перехідних лікарняних тип нарахувань «2» не застосовується, оскільки нарахування за фактично відпрацьований час, коли загальна сума доходу ще не є відомою (сума лікарняних буде визначена після надання листка непрацездатності), не можна розцінювати як несвоєчасне нарахування додаткової бази єдиного внеску.

Зміни до Порядку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року №18 було внесено зміни до «Порядку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб» від 02.03.2011 р. №178 (далі – Порядок), а саме Порядок визначає механізм сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) за патронатних вихователів, батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу, прийомних батьків, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства.

Єдиний внесок за вищезазначених осіб (у разі, коли вони не працюють) нараховується на суму грошового забезпечення, нарахованого за базовий звітний період. Обчислення єдиного внеску за минулі періоди здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування допомоги, компенсації або грошового забезпечення, на які нараховується єдиний внесок.

Сума нарахованого єдиного внеску нараховується у розмірі не менше мінімального страхового внеску за кожну особу, встановленого законом, крім випадків, коли таким особам одночасно нараховується єдиний внесок як особам, зазначеним у підпунктах 1, 2 або 3 пункту 1 цього Порядку.

Обчислення єдиного внеску за таких осіб провадиться районними (міськими) управліннями соціального захисту населення.

 

 

 

СПЛАТА ЄСВ У 2017 РОЦІ ФІЗИЧНИМИ ОСОБАМИ-ПІДПРИЄМЦЯМИ

З 1 січня 2017 року законодавство щодо сплати єдиного соціального внеску зазнало змін. Зокрема, підприємці зобов'язані сплачувати ЄСВ незалежно від доходу, а сама ставка податку буде змінюватися протягом року.

 

Про це ідеться у листі Державної фіскальної служби №41658/7/99-99-13-02-01-17 від 30.12.2016.

6 грудня 2016 року  Законом № 1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено низку змін до Закону № 2464  «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», які набувають чинності з 01 січня 2017 року, зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Мінімальний страховий внесок – це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску – це максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п’яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної бази нарахування єдиного внеску.

 

Щодо сум єдиного внеску, які необхідно буде сплатити у 2017 році

Законом України від 21 грудня 2016 року № 1801 «Про Державний бюджет України на 2017 рік» визначено:

 

прожитковий мінімум для працездатних осіб на 2017 рік:

з 01 січня   2017 року – 1600 грн.;

з 01 травня 2017 року – 1684 грн.;

з 01 грудня 2017 року – 1762 грн.;  

 

мінімальна заробітна плата у 2017 році:

         з 01 січня 2017 року – 3200 гривень.

База нарахування єдиного соціального внеску: правила та винятки

База нарахування єдиного соціального внеску: правила та винятки
 
Якщо база нарахування ЄСВ щодо працівника не перевищує розміру мінімальної зарплати, установленої законом на місяць, за який нараховується зарплата/дохід, то цей внесок сплачують з мінімальної заробітної плати. Проте це правило працює не в усіх випадках.
Вимога сплачувати ЄСВ з мінімальної заробітної плати (далі — МЗП), якщо база нарахування ЄСВ за місяць у працівника менше мінімалки діє тільки щодо працівників, працевлаштованих за основним місцем роботи. Такий висновок випливає з абзацу третього ч. 5 ст. 8 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464). Там зазначено: при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізособам з джерел не за основним місцем роботи ставка ЄСВ застосовується до фактичної бази нарахування незалежно від її розміру.   
Також вимога про сплату ЄСВ з МЗП не працює при нарахуванні ЄСВ за ставкою 8,41 % підприємствами, організаціями, установами - на дохід працівника-інваліда (ч. 13 ст. 8 Закону № 2464); за ставкою 5,3 % підприємствами та організаціями всеукраїнських громадських організацій інвалідів, зокрема товариств УТОГ і УТОС (за умови, що чисельність інвалідів становить не менше 50 % загальної чисельності працівників, а фонд оплати їх праці — не менше 25 % суми витрат на оплату праці) - на дохід працівників-інвалідів (абзац перший ч. 14 ст. 8 Закону № 2464); за ставкою 5,5 % підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів — на дохід усіх працівників (абзац другий ч. 14 ст. 8 Закону № 2464).
За основними працівниками з метою виконання вимоги про ЄСВ з МЗП із мінімальною зарплатою порівнюють загальну базу нарахування ЄСВ за звітний місяць. Перехідні виплати (лікарняні, декретні, відпускні, винагорода за цивільно-правовими договорами) відносять до місяців, за які їх нараховано.
Якщо працівник — внутрішній сумісник (трудові договори укладено за основною посадою і за посадою за сумісництвом у межах одного підприємства), то з МЗП слід порівнювати загальну суму нарахованих у звітному місяці виплат, які входять до бази справляння ЄСВ, тобто як за основною посадою, так і  за посадою за сумісництвом.
У яких випадках нараховувати/не нараховувати ЄСВ з МЗП працівника прийнято на роботу за сумісництвом. ЄСВ нараховуємо на фактичну базу нарахування ЄСВ. Вимогу про ЄСВ з МЗП не застосовуємо (див. абзац третій ч. 5 ст. 8 Закону № 2464); працівник прийнятий з першого робочого дня (звільнений в останній робочий день) звітного місяця Усі робочі дні, передбачені графіком роботи підприємства (підрозділи підприємства), у звітному місяці відпрацьовані працівником повністю. Тому застосовуємо вимогу про ЄСВ з МЗП, якщо база справляння ЄСВ у такому місяці буде нижча МЗП; працівник прийнятий не з першого робочого дня (звільнений не в останній робочий день) звітного місяця. Вимогу про ЄСВ з МЗП не застосовуємо. Річ у тім, що МЗП установлено в місячному розмірі. Тому порівнювати з нею потрібно дохід, нарахований за весь місяць, а не за його частину. ЄСВ нараховуємо на фактичну базу справляння ЄСВ; працівнику після звільнення нараховано виплату за відпрацьований час. Якщо сума нарахованого доходу менше МЗП, ЄСВ сплачуємо з МЗП; працівник в одному місяці звільнений з основного місця роботи (з місця роботи за сумісництвом) і прийнятий на роботу за сумісництвом (на основне місце роботи). Вимогу про ЄСВ з МЗП не застосовуємо. Адже вона не працює: по-перше, щодо доходів сумісника; по-друге, для доходів основного працівника за місяць, який був відпрацьований не повністю у зв’язку з прийняттям (звільненням) або переведенням з основного місця (на основне місце) роботи - переведений з основного місця роботи (з місця роботи за сумісництвом) на роботу за сумісництвом (на основне місце роботи); працівник працює на умовах неповного або скороченого робочого часу. Якщо база нарахування ЄСВ за місяць менше МЗП, ЄСВ нараховуємо з мінімальної зарплати.