Деклараційна кампанія - 2018

Карта залучення міжнародної допомоги

Реформи

На допомогу захисникам Батьківщини!



Переяслав-Хмельницький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області роз’яснює статтю 179 «Сімейного кодексу України» « Право власності на аліменти, одержані на дитину»

1. Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
2. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
3. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.
08.07.2017 набрали чинності окремі положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів.
Тепер, відповідно до статті 179 Сімейного Кодексу України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і той з батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається ними виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Окремо слід зазначити, що тепер неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання, а також має право самостійно їх одержувати та розпоряджатись ними відповідно з нормами Цивільного кодексу України.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків (інших законних представників) з яким разом проживає дитина.
При визначені розміру аліментів, додатково судом будуть братись до уваги відомості про наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів.
Також змінився мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відтепер питання про стягнення аліментів з одного з батьків може бути вирішено у порядку наказного провадження.
 

Переяслав-Хмельницький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області роз’яснює статтю 194 «Сімейного кодексу України»

 
1. Аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.
2. Якщо за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв'язку з розшуком платника аліментів або у зв'язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час.
3. Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.
4. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, - до досягнення нею двадцяти трьох років.
5. Положення частин першої - третьої цієї статті, а також статей 195-197 цього Кодексу застосовуються і до стягнення аліментів іншим особам, які визначені цим Кодексом.
Коли аліменти сплачуються за рішенням суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса, заборгованість за ними за минулий час може бути стягнута не більше як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа або виконавчого напису нотаріуса до стягнення. Це означає, що якщо стягувач аліментів одержав у суді виконавчий лист або у нотаріуса виконавчий напій: відповідно до ст. 368 ЦПК України і розділу 32 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 20/5 від 03.03.2004 р., в яких указана календарна дата, з якої належить примусово стягувати аліменти, з цієї дати і повинно відраховуватися три роки. При цьому не має значення, скільки часу стягувач тримав у себе ці документи (5—8 років), аліменти будуть стягуватися тільки за три роки. Іноді виконавчі документи були подані відділу виконавчої служби, аліменти стягувалися якийсь визначений час, а потім стягувач відкликав виконавчі листи і не пред'являв їх до виконання більше трьох років, знову ж заборгованість буде визначатися з дня відкликання виконавчих листів і аліменти будуть стягуватися тільки за три роки.
Однак мають місце випадки, коли виконавчі документи пред'явлені до виконання своєчасно, але аліменти тривалий час не стягувалися з платника аліментів через те, що він злісно ухиляється від сплати, ховається, місце його проживання невідомо і органи міліції на вимогу державного виконавця або стягувача проводять його розшук. У такому разі закон передбачає, що аліменти повинні стягуватися за весь минулий час, незалежно від строку, протягом якого розшукувався платник аліментів.
Заборгованість за аліментами, що стягуються за ініціативою платника аліментів (ст. 187 СК), за місцем його роботи або за місцем виплати пенсії, стипендії, скасовується (погашається) за заявою платника аліментів шляхом відрахування з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їхнього одержання або стягуються за рішенням суду в тих розмірах, які були вказані платником аліментів при подачі заяви про добровільну сплату аліментів.
Досягнення дитиною повноліття на день визначення заборгованості за аліментами, які були присуджені на її утримання, не є підставою для звільнення платника від погашення заборгованості. У тому випадку, якщо аліменти були стягнуті на повнолітніх сина, дочку, які продовжують навчання до 23 років, з припиненням навчання припиняється утримання (ст. 199 СК). У цьому випадку заборгованість за аліментами буде визначатися лише до досягнення 23 років за умови продовження навчання.
Судова практика свідчить, що у виняткових випадках заборгованість може бути стягнена і у разі смерті дитини. Погашення «її за таких обставин буде проведено на користь того з батьків або іншої особи, з якою дитина фактично проживала.
У разі смерті матері, з якою проживала дитина, її право вимоги до батька входить до складу спадщини і може перейти до дитини як спадкоємця. З іншого боку, заборгованість за аліментами у разі смерті батька входить як пасив до складу спадщини і підлягає погашенню його спадкоємцями за рахунок наявних активів.
 

Переяслав-Хмельницький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області роз’яснює статтю 184 «Сімейного кодексу України»

Право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини.

1. Дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності.
2. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
3. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років.
4. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
5. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду.
6. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Стаття передбачає, що дружина під час вагітності та протягом трьох років після наро­дження дитини має право на утримання від чоловіка — батька дитини. Якщо дитина має вади фізичного або психічного роз­витку, дружина, з якою вона проживає, має право на утриман­ня від чоловіка до досягнення дитиною шести років, за умови що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Це право зберігається і після розірвання шлюбу. Дружина стає непрацездатною лише в ос­танні місяці вагітності. Однак право на одержання аліментів вона має незалежно від строку вагітності. Під час вагітності дружина може працювати й одержувати доход, що є не мен­шим доходу чоловіка. Це не позбавляє її права на аліменти. Важливо, щоб вагітність настала у період зареєстрованого шлю­бу. Для виникнення у дружини права на одержання аліментів від чоловіка необхідні такі юри­дичні факти:
1) наявність зареєстрованого шлюбу;
2) вагітність дружини від чоловіка (правильніше — настання вагітності у період шлюбу) чи виховання дружиною спільної дитини, яка не досягла трьох років;
3) наявність у чоловіка достатніх коштів.
 
 

Переяслав-Хмельницький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області роз’яснює статтю 199 «Сімейного кодексу України»

Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Першою вимогою, що надає право дитині після досягнення 18 років на отримання аліментів від батьків є продовження нею навчання, і обов’язково  на стаціонарі. Це пояснюється тим, що саме денна форма навчання з щоденним відвідуванням пар та підготовкою домашніх завдань вимагає від студента постійної зайнятості, що позбавляє змоги самостійно заробити собі на життя. Якщо, дитина навчається заочно, то вона не має права на аліменти від батьків, адже може ходити на роботу та заробляти на себе кошти.
Другою обов’язковою вимогою для стягнення з батьків аліментів є недосягнення дитиною 23років. Вважається, що кожна особа до досягнення вказаного віку має можливість здобути спеціальність достатню для подальшого працевлаштування та отримання власного доходу.  Навчання після досягнення 23 років  є забаганкою людини та не вимагає від її батьків матеріального утримання.  
Третя умова утримання повнолітніх дітей, які продовжують навчання, передбачає наявність у батьків матеріальної можливості надавати таку допомогу. Коли батьки не мають з певних причин доходів, або ж за станом здоров’я чи по віку є непрацездатними, то стягувати з них аліменти не можна. Якщо до повноліття батьки зобов’язані утримувати дітей за будь яких обставин, то повнолітніх дітей мають утримувати, лише за можливості. Це зумовлено насамперед тим, що після досягнення 18 років особа стає дорослою,  та має можливість сама себе утримувати.
Якщо, хтось з батьків має можливість, але ухиляється від утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, то аліменти з нього стягуються в судовому порядку. Стягнуті аліменти є власністю дитини і використовуються нею на власний розсуд. Із заявою про стягнення зазначених вище аліментів має право звертатися до суду власне сама повнолітня дитина, а також, в її інтересах, той з батьків із яким така дитина проживає.  
 

Переяслав-Хмельницький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області роз’яснює статтю 164 «Кримінального кодексу України»

 Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей

1. Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, -

карається громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

2. Те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, -

карається громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк від двох до трьох років.

Якщо батько вперто не бажає виплачувати кошти колишній дружині (матері, яка самостійно виховує дитину) на утримання дитини — мати може звернутись з заявою про притягнення його до кримінальної відповідальності за ознаками статті 164 Кримінального кодексу України, а саме за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів). Покарання за такий злочин передбачено Кримінальним кодексом України, а саме: штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на строк до двох років.

 Під злісним ухиленням від сплати коштів на утримання дітей (аліментів) слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за шість місяців відповідних платежів.

Порядок притягнення до кримінальної відповідальності осіб, що вчинили кримінальне правопорушення передбачено Кримінально процесуальним Кодексом України прийнятим Верховною Радою України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI. Відповідно до статті 477 цього Кодексу, порушення кримінальної справи за частини 1 статті 164 за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів) відноситься до кримінального провадження приватного обвинувачення, яке в даному випадку може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви особи, яка виховує та утримує дитину. Згідно статті 478 цього ж Кодексу, вищезазначена особа має право подати до слідчого, прокурора, іншої службової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслідування, заяву про вчинення кримінального правопорушення протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення певного кримінального правопорушення.

Заява особи, яка виховує та утримує дитину, та що є потерпілою в даному випадку, як правило, є єдиним законним приводом для початку кримінального провадження у формі приватного обвинувачення. У разі якщо потерпілий є неповнолітня особа або особа, яка визнана в установленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, або через хворобу, фізичні або психічні вади чи з інших поважних причин не може сама подати заяву, її подати може його законний представник.

Слід зазначити, що притягнення боржника до кримінальної відповідальності це один із заходів, що стимулює боржника до сплати аліментів. На цьому примусове виконання рішень суду не закінчується. Органи державної виконавчої служби і в подальшому вживають всіх заходів необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення суду щодо стягнення аліментів.

 

Переяслав-Хмельницький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області роз’яснює статтю 187 «Сімейного кодексу України»

Один із батьків може подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві. Така заява може бути ним відкликана.
На підставі заяви одного з батьків аліменти відраховуються не пізніше триденного строку від дня, встановленого для виплати заробітної плати, пенсії, стипендії.
На підставі заяви одного з батьків аліменти можуть бути відраховані і тоді, коли загальна сума, яка підлягає відрахуванню на підставі заяви та виконавчих документів, перевищує половину заробітної плати, пенсії, стипендії, а також якщо з нього вже стягуються аліменти на іншу дитину.
Особа, на користь якої присуджено аліменти на дитину, може самостійно подати заяву про виконання виконавчого документа про відрахування аліментів із заробітної плати, пенсії, стипендії або іншого доходу платника аліментів безпосередньо за місцем виплати платникові аліментів заробітної плати, пенсії, стипендії або іншого доходу в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження» для добровільного виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
На підставі заяви такої особи аліменти відраховуються із заробітної плати, пенсії, стипендії або іншого доходу платника аліментів у розмірі, зазначеному у виконавчому листі, та в строки, визначені частиною другою цієї статті, і перераховуються особі, на користь якої присуджені аліменти, за її адресою або на рахунок, зазначений у заяві.
У статті 187 Сімейного кодексу України передбачено добровільний спосіб виконання матір’ю або батьком свого обов’язку утримувати дитину шляхом сплати аліментів. Для цього платнику необхідно подати заяву за місцем роботи, (місцем виплати пенсії, стипендії) про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати (пенсії, стипендії) у розмірі та на строк, які вказані у цій заяві. Платник має право самостійно визначити розмір аліментів та строк їх відрахування. На відміну від примусового стягнення аліментів, що здійснюється у порядку виконавчого провадження, за заявою платника аліменти можуть бути відраховані навіть і тоді, коли загальна сума відрахувань, включаючи відрахування за іншими виконавчими документами, перевищує 50% заробітної плати. На підставі такої заяви аліменти відраховуються не пізніше триденного строку від дня, встановленого для виплати заробітної плати (пенсії, стипендії).
Слід зауважити, що платник аліментів має право відкликати свою заяву у будь-який час, незважаючи на ту обставину, що визначений у заяві строк відрахування ще не закінчився. Добровільно подана заява про відрахування аліментів на дитину у разі припинення відрахувань не є підставою для примусового стягнення аліментів з платника у вказаному в заяві розмірі. У такому випадку з метою примусового стягнення аліментів на дитину їх отримувач може звернутись до суду.
 
 

Переяслав-Хмельницький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області роз’яснює статтю 186 «Сімейного кодексу України»

За заявою платника аліментів або за власною ініціативою орган опіки та піклування перевіряє цільове витрачання аліментів.
             У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
 Кошти на утримання дитини - аліменти характеризуються цільовим призначенням. За загальним правилом аліменти на дитину, є власністю того з батьків, на ім'я якого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням (ч. 1 ст. 179 СК). Правило про цільове використання аліментів поширюється і на інших осіб, зазначених у ст. 179 СК, які мають право розпоряджатися аліментами (сама неповнолітня дитина, опікун).
Витрачання аліментів за цільовим призначенням означає, що той із батьків (або інші особа, відповідно до ст. 179 СК), на ім'я якого вони виплачуються, зобов'язаний спрямовувати їх на забезпечення потреб дитини у харчування, одязі, в охороні здоров'я, отриманні освіти та на створення гідних умов життя дитині. Сама неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання.
Проте наявність детальної регламентації обов'язків цільового використання аліментів не виключає випадків, коли вони використовуються не за цільовим призначенням. Необхідність контролю за цільовим використанням аліментних платежів виникає, як правило, тоді, коли їх розмір є доволі значним.
Тому закон у коментованій статті передбачає положення, відповідно до якого за заявою платника аліментів або за власною ініціативою орган опіки та піклування може перевіряти цільове витрачання аліментів на дитину. Дане положення відповідає змісту правила ст. 19 СК про участь органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів. Орган опіки та піклування повинен відреагувати на кожну заяву платника аліментів про проведення такого контролю.
 Частина 2 даної статті встановлює, що у випадку нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
Факт нецільового витрачання аліментів може бути виявлено у ході перевірки органом опіки та піклування та має бути відображено у складеному ним висновку.
Платник аліментів вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на утримання дитини або про припинення стягнення аліментів не лише тоді, коли їх нецільове використання вже встановлено перевіркою органу опіки та піклування, а і у тому випадку, коли він сам зібрав відповідні докази про нецільове використання аліментів.
Суд може винести рішення про подальше стягнення усієї суми аліментів або її частини на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку. У такому випадку кошти на особистому рахунку дитини будуть накопичуватися до її повноліття.
 

«Переяслав-Хмельницький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області роз’яснює статтю 190«Сімейного Кодексу України»

Припинення права на аліменти на дитину у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно

Той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).
Такий договір нотаріально посвідчується. Право власності на нерухоме майно за таким договором виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.
Якщо дитина досягла чотирнадцяти років, вона бере участь в укладенні цього договору.
Набувачем права власності на нерухоме майно є сама дитина або дитина і той із батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно.
У разі укладення такого договору той із батьків, з ким проживає дитина, зобов'язується самостійно утримувати її.
Укладення договору не звільняє того з батьків, хто проживає окремо, від обов'язку брати участь у додаткових витратах на дитину.
На майно, одержане за договором відповідно до частини першої цієї статті, не може бути звернене стягнення.
Майно, одержане дитиною за цим договором, може бути відчужене до досягнення нею повноліття лише з дозволу органу опіки та піклування.
Договір, укладений відповідно до частини першої цієї статті, визнається судом недійсним за вимогою відчужувача нерухомого майна у разі виключення його імені як батька з актового запису про народження дитини.
У разі визнання договору недійсним у відчужувача відновлюється право власності на нерухоме майно.
За позовом відчужувача нерухомого майна договір, укладений відповідно до частини першої цієї статті, може бути розірваний у разі невиконання тим із батьків, з ким проживає дитина, обов'язку по її утриманню.