Деклараційна кампанія - 2018

Карта залучення міжнародної допомоги

Реформи

На допомогу захисникам Батьківщини!



Переяслав-Хмельницький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області роз’яснює останні зміни у Сімейному кодексі України

Переяслав-Хмельницький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області роз’яснює останні зміни у Сімейному  кодексі України щодо сплати аліментів на дитину: новий розмір та порядок нарахування,підписані Президентом України (набирали чинності з 09 липня 2017 року та з початку 2018 року), що мають на меті покращити захист права дітей на належне утримання (аліменти).

Останніми змінами в законодавстві України запроваджено нові правові механізми, що забезпечують додатковий захист дітей в частині отримання аліментів.

До платників аліментів, що мають заборгованість за останні 6 місяців, передбачена відтепер можливість застосування соціальних робіт.

Соціальними роботами є оплатні суспільно корисні роботи. Якщо особа ухиляється від виконання соціальних робіт, вони можуть бути замінені адміністративним арештом.

Крім цього, у таких випадках злісний неплатник позбавляється права брати участь у вирішенні питання щодо тимчасового виїзду за межі України – без отримання згоди іншого з батьків має право вивезти дитину за кордон.

Також у разі такої заборгованості до боржника може бути встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, полювання, користування вогнепальною мисливською зброєю та пневматичною зброєю.

Змінено правовий статус аліментів: відтепер аліменти є власністю самої дитини, а не батьків.

Той з батьків, який проживає з дитиною наділяється правом самостійно ставити перед судовими органами питання щодо обрання форми стягнення аліментів: у твердій грошовій сумі або у вигляді від конкретної частки від доходу іншого з подружжя.

З урахуванням останніх змін мінімальний розмір аліментів збільшено. Відтепер суд не може визначити  на дитину розмір аліментів менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (до цього було 30%).

Новацією стало врахування при призначенні аліментів наявність грошових коштів, рухомого та нерухомого майна. Звертає на себе увагу те, що законодавець не конкретизував суб’єкта, у якого мають враховуватися зазначені обставини. У зв’язку з цим можна дійти висновку, що врахуванню підлягають кошти, рухоме та нерухоме майно, платника аліментів, стягувача і самої дитини.

Також відтепер при визначенні розміру аліментів братимуться до уваги витрати платника аліментів, щодо яких платником не доведено джерело походження цих коштів. Так у випадку, якщо платник аліментів офіційно не працевлаштований, не має «офіційного» доходу, але при цьому, наприклад, придбав автомобіль, то такі витрати можуть враховуватися при визначені судом розміру аліментів. Такі витрати беруться до уваги, лише якщо платник аліментів не зможе обґрунтовано довести джерело походження коштів.

Аліменти можуть бути призначені у розмірі чверті доходу на одну дитину, третини доходу – на двох дітей, половини – на трьох і більше дітей. При цьому в будь-якому разі розмір аліментів, що стягується в наказному провадження обмежується 10 прожитковими мінімумами на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути змінений.

Підставами для зміни розміру аліментів є наступні обставини:

  1. Зміна матеріального стану платника або одержувача
  2. Зміна сімейного стану платника або одержувача аліментів
  3. Інші випадки передбачені Сімейним кодексом України.

Ініціювати питання зміни розміру аліментів може як платник, так і одержувач.

Відповідно до положень Сімейного кодексу України особа, на користь якої присуджено аліменти на дитину, може самостійно подати заяву з виконавчим листом про відрахування аліментів із заробітної плати або іншого доходу платника аліментів безпосередньо за місцем виплати платникові аліментів заробітної плати.

 

Переяслав-Хмельницький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області роз’яснює статтю 185 «Сімейного кодексу України» « Участь батьків у додаткових витратах на дитину»

1. Той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
2. Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, мо­жуть бути присуджені у вигляді конкретної суми, яка підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних платежів, здій­снюваних протягом певного строку чи постійно, наприклад, у разі тривалої хвороби або каліцтва дитини.
У зв'язку з цим суд має право зобов'язати одного з батьків, як того, який сплачує аліменти, так і того, до якого вимога про їх стягнення не була подана, взяти участь як у понесених, так і у передбачуваних додаткових витратах на дитину.
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на ди­тину в разі виникнення спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здо­ров'я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього ін­ших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини або чолові­ка, батьків, повнолітніх дітей тощо.
З урахуванням зазначених обставин, суд у своєму рішенні визначає розмір участі у твердій грошовій сумі одного з батьків у додаткових витратах на дитину, зумовлених особливими об­ставинами.
Доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що призвели до додаткових витрат на дитину, можуть бути до­кументи, які свідчать про витрати на її навчання у платному навчальному закладі, на проведення з нею додаткових занять, на придбання спеціальних інструментів, призначених для роз­витку здібностей дитини, і спеціальних допоміжних засобів, не­обхідних для дитини з вадами фізичного розвитку, висновки МСЕК, судово-медичної експертизи, довідки медичних закла­дів, а також інші документи, які підтверджують те, що дитина страждає на тяжке захворювання або їй заподіяно травму, І свідчать про необхідність у зв'язку з цим збільшення витрат на придбання ліків, спеціальний медичний і звичайний догляд за дитиною, її побутове обслуговування, санаторно-курортне ліку­вання тощо.

Переяслав-Хмельницький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області роз’яснює статтю 157 «Сімейного кодексу України» « Вирішення батьками питань щодо виховання дитини»

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п’ятою цієї статті.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.
Той із батьків, з ким за рішенням суду проживає дитина, самостійно вирішує питання щодо тимчасового виїзду дитини за межі України з метою лікування, навчання дитини за кордоном, відпочинку, за наявності довідки, виданої органом державної виконавчої служби, про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.
Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів видається органом державної виконавчої служби у порядку, встановленому законом.
 

Переяслав-Хмельницький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області роз’яснює статтю 179 «Сімейного кодексу України» « Право власності на аліменти, одержані на дитину»

1. Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
2. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
3. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.
08.07.2017 набрали чинності окремі положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів.
Тепер, відповідно до статті 179 Сімейного Кодексу України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і той з батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається ними виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Окремо слід зазначити, що тепер неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання, а також має право самостійно їх одержувати та розпоряджатись ними відповідно з нормами Цивільного кодексу України.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків (інших законних представників) з яким разом проживає дитина.
При визначені розміру аліментів, додатково судом будуть братись до уваги відомості про наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів.
Також змінився мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відтепер питання про стягнення аліментів з одного з батьків може бути вирішено у порядку наказного провадження.
 

Переяслав-Хмельницький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області роз’яснює статтю 194 «Сімейного кодексу України»

 
1. Аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.
2. Якщо за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв'язку з розшуком платника аліментів або у зв'язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час.
3. Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.
4. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, - до досягнення нею двадцяти трьох років.
5. Положення частин першої - третьої цієї статті, а також статей 195-197 цього Кодексу застосовуються і до стягнення аліментів іншим особам, які визначені цим Кодексом.
Коли аліменти сплачуються за рішенням суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса, заборгованість за ними за минулий час може бути стягнута не більше як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа або виконавчого напису нотаріуса до стягнення. Це означає, що якщо стягувач аліментів одержав у суді виконавчий лист або у нотаріуса виконавчий напій: відповідно до ст. 368 ЦПК України і розділу 32 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 20/5 від 03.03.2004 р., в яких указана календарна дата, з якої належить примусово стягувати аліменти, з цієї дати і повинно відраховуватися три роки. При цьому не має значення, скільки часу стягувач тримав у себе ці документи (5—8 років), аліменти будуть стягуватися тільки за три роки. Іноді виконавчі документи були подані відділу виконавчої служби, аліменти стягувалися якийсь визначений час, а потім стягувач відкликав виконавчі листи і не пред'являв їх до виконання більше трьох років, знову ж заборгованість буде визначатися з дня відкликання виконавчих листів і аліменти будуть стягуватися тільки за три роки.
Однак мають місце випадки, коли виконавчі документи пред'явлені до виконання своєчасно, але аліменти тривалий час не стягувалися з платника аліментів через те, що він злісно ухиляється від сплати, ховається, місце його проживання невідомо і органи міліції на вимогу державного виконавця або стягувача проводять його розшук. У такому разі закон передбачає, що аліменти повинні стягуватися за весь минулий час, незалежно від строку, протягом якого розшукувався платник аліментів.
Заборгованість за аліментами, що стягуються за ініціативою платника аліментів (ст. 187 СК), за місцем його роботи або за місцем виплати пенсії, стипендії, скасовується (погашається) за заявою платника аліментів шляхом відрахування з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їхнього одержання або стягуються за рішенням суду в тих розмірах, які були вказані платником аліментів при подачі заяви про добровільну сплату аліментів.
Досягнення дитиною повноліття на день визначення заборгованості за аліментами, які були присуджені на її утримання, не є підставою для звільнення платника від погашення заборгованості. У тому випадку, якщо аліменти були стягнуті на повнолітніх сина, дочку, які продовжують навчання до 23 років, з припиненням навчання припиняється утримання (ст. 199 СК). У цьому випадку заборгованість за аліментами буде визначатися лише до досягнення 23 років за умови продовження навчання.
Судова практика свідчить, що у виняткових випадках заборгованість може бути стягнена і у разі смерті дитини. Погашення «її за таких обставин буде проведено на користь того з батьків або іншої особи, з якою дитина фактично проживала.
У разі смерті матері, з якою проживала дитина, її право вимоги до батька входить до складу спадщини і може перейти до дитини як спадкоємця. З іншого боку, заборгованість за аліментами у разі смерті батька входить як пасив до складу спадщини і підлягає погашенню його спадкоємцями за рахунок наявних активів.
 

Переяслав-Хмельницький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області роз’яснює статтю 184 «Сімейного кодексу України»

Право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини.

1. Дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності.
2. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
3. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років.
4. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
5. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду.
6. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Стаття передбачає, що дружина під час вагітності та протягом трьох років після наро­дження дитини має право на утримання від чоловіка — батька дитини. Якщо дитина має вади фізичного або психічного роз­витку, дружина, з якою вона проживає, має право на утриман­ня від чоловіка до досягнення дитиною шести років, за умови що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Це право зберігається і після розірвання шлюбу. Дружина стає непрацездатною лише в ос­танні місяці вагітності. Однак право на одержання аліментів вона має незалежно від строку вагітності. Під час вагітності дружина може працювати й одержувати доход, що є не мен­шим доходу чоловіка. Це не позбавляє її права на аліменти. Важливо, щоб вагітність настала у період зареєстрованого шлю­бу. Для виникнення у дружини права на одержання аліментів від чоловіка необхідні такі юри­дичні факти:
1) наявність зареєстрованого шлюбу;
2) вагітність дружини від чоловіка (правильніше — настання вагітності у період шлюбу) чи виховання дружиною спільної дитини, яка не досягла трьох років;
3) наявність у чоловіка достатніх коштів.