Деклараційна кампанія - 2018

Карта залучення міжнародної допомоги

Реформи

На допомогу захисникам Батьківщини!



Переяслав-Хмельницький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області роз’яснює статтю 185 «Сімейного кодексу України» « Участь батьків у додаткових витратах на дитину»

1. Той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
2. Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, мо­жуть бути присуджені у вигляді конкретної суми, яка підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних платежів, здій­снюваних протягом певного строку чи постійно, наприклад, у разі тривалої хвороби або каліцтва дитини.
У зв'язку з цим суд має право зобов'язати одного з батьків, як того, який сплачує аліменти, так і того, до якого вимога про їх стягнення не була подана, взяти участь як у понесених, так і у передбачуваних додаткових витратах на дитину.
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на ди­тину в разі виникнення спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здо­ров'я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього ін­ших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини або чолові­ка, батьків, повнолітніх дітей тощо.
З урахуванням зазначених обставин, суд у своєму рішенні визначає розмір участі у твердій грошовій сумі одного з батьків у додаткових витратах на дитину, зумовлених особливими об­ставинами.
Доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що призвели до додаткових витрат на дитину, можуть бути до­кументи, які свідчать про витрати на її навчання у платному навчальному закладі, на проведення з нею додаткових занять, на придбання спеціальних інструментів, призначених для роз­витку здібностей дитини, і спеціальних допоміжних засобів, не­обхідних для дитини з вадами фізичного розвитку, висновки МСЕК, судово-медичної експертизи, довідки медичних закла­дів, а також інші документи, які підтверджують те, що дитина страждає на тяжке захворювання або їй заподіяно травму, І свідчать про необхідність у зв'язку з цим збільшення витрат на придбання ліків, спеціальний медичний і звичайний догляд за дитиною, її побутове обслуговування, санаторно-курортне ліку­вання тощо.

Переяслав-Хмельницький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області роз’яснює статтю 157 «Сімейного кодексу України» « Вирішення батьками питань щодо виховання дитини»

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п’ятою цієї статті.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.
Той із батьків, з ким за рішенням суду проживає дитина, самостійно вирішує питання щодо тимчасового виїзду дитини за межі України з метою лікування, навчання дитини за кордоном, відпочинку, за наявності довідки, виданої органом державної виконавчої служби, про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.
Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів видається органом державної виконавчої служби у порядку, встановленому законом.
 

Переяслав-Хмельницький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області роз’яснює статтю 179 «Сімейного кодексу України» « Право власності на аліменти, одержані на дитину»

1. Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
2. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
3. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.
08.07.2017 набрали чинності окремі положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів.
Тепер, відповідно до статті 179 Сімейного Кодексу України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і той з батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається ними виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Окремо слід зазначити, що тепер неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання, а також має право самостійно їх одержувати та розпоряджатись ними відповідно з нормами Цивільного кодексу України.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків (інших законних представників) з яким разом проживає дитина.
При визначені розміру аліментів, додатково судом будуть братись до уваги відомості про наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів.
Також змінився мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відтепер питання про стягнення аліментів з одного з батьків може бути вирішено у порядку наказного провадження.
 

Переяслав-Хмельницький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області роз’яснює статтю 194 «Сімейного кодексу України»

 
1. Аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.
2. Якщо за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв'язку з розшуком платника аліментів або у зв'язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час.
3. Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.
4. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, - до досягнення нею двадцяти трьох років.
5. Положення частин першої - третьої цієї статті, а також статей 195-197 цього Кодексу застосовуються і до стягнення аліментів іншим особам, які визначені цим Кодексом.
Коли аліменти сплачуються за рішенням суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса, заборгованість за ними за минулий час може бути стягнута не більше як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа або виконавчого напису нотаріуса до стягнення. Це означає, що якщо стягувач аліментів одержав у суді виконавчий лист або у нотаріуса виконавчий напій: відповідно до ст. 368 ЦПК України і розділу 32 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 20/5 від 03.03.2004 р., в яких указана календарна дата, з якої належить примусово стягувати аліменти, з цієї дати і повинно відраховуватися три роки. При цьому не має значення, скільки часу стягувач тримав у себе ці документи (5—8 років), аліменти будуть стягуватися тільки за три роки. Іноді виконавчі документи були подані відділу виконавчої служби, аліменти стягувалися якийсь визначений час, а потім стягувач відкликав виконавчі листи і не пред'являв їх до виконання більше трьох років, знову ж заборгованість буде визначатися з дня відкликання виконавчих листів і аліменти будуть стягуватися тільки за три роки.
Однак мають місце випадки, коли виконавчі документи пред'явлені до виконання своєчасно, але аліменти тривалий час не стягувалися з платника аліментів через те, що він злісно ухиляється від сплати, ховається, місце його проживання невідомо і органи міліції на вимогу державного виконавця або стягувача проводять його розшук. У такому разі закон передбачає, що аліменти повинні стягуватися за весь минулий час, незалежно від строку, протягом якого розшукувався платник аліментів.
Заборгованість за аліментами, що стягуються за ініціативою платника аліментів (ст. 187 СК), за місцем його роботи або за місцем виплати пенсії, стипендії, скасовується (погашається) за заявою платника аліментів шляхом відрахування з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їхнього одержання або стягуються за рішенням суду в тих розмірах, які були вказані платником аліментів при подачі заяви про добровільну сплату аліментів.
Досягнення дитиною повноліття на день визначення заборгованості за аліментами, які були присуджені на її утримання, не є підставою для звільнення платника від погашення заборгованості. У тому випадку, якщо аліменти були стягнуті на повнолітніх сина, дочку, які продовжують навчання до 23 років, з припиненням навчання припиняється утримання (ст. 199 СК). У цьому випадку заборгованість за аліментами буде визначатися лише до досягнення 23 років за умови продовження навчання.
Судова практика свідчить, що у виняткових випадках заборгованість може бути стягнена і у разі смерті дитини. Погашення «її за таких обставин буде проведено на користь того з батьків або іншої особи, з якою дитина фактично проживала.
У разі смерті матері, з якою проживала дитина, її право вимоги до батька входить до складу спадщини і може перейти до дитини як спадкоємця. З іншого боку, заборгованість за аліментами у разі смерті батька входить як пасив до складу спадщини і підлягає погашенню його спадкоємцями за рахунок наявних активів.
 

Переяслав-Хмельницький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області роз’яснює статтю 184 «Сімейного кодексу України»

Право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини.

1. Дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності.
2. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
3. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років.
4. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
5. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду.
6. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Стаття передбачає, що дружина під час вагітності та протягом трьох років після наро­дження дитини має право на утримання від чоловіка — батька дитини. Якщо дитина має вади фізичного або психічного роз­витку, дружина, з якою вона проживає, має право на утриман­ня від чоловіка до досягнення дитиною шести років, за умови що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Це право зберігається і після розірвання шлюбу. Дружина стає непрацездатною лише в ос­танні місяці вагітності. Однак право на одержання аліментів вона має незалежно від строку вагітності. Під час вагітності дружина може працювати й одержувати доход, що є не мен­шим доходу чоловіка. Це не позбавляє її права на аліменти. Важливо, щоб вагітність настала у період зареєстрованого шлю­бу. Для виникнення у дружини права на одержання аліментів від чоловіка необхідні такі юри­дичні факти:
1) наявність зареєстрованого шлюбу;
2) вагітність дружини від чоловіка (правильніше — настання вагітності у період шлюбу) чи виховання дружиною спільної дитини, яка не досягла трьох років;
3) наявність у чоловіка достатніх коштів.
 
 

Переяслав-Хмельницький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області роз’яснює статтю 199 «Сімейного кодексу України»

Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Першою вимогою, що надає право дитині після досягнення 18 років на отримання аліментів від батьків є продовження нею навчання, і обов’язково  на стаціонарі. Це пояснюється тим, що саме денна форма навчання з щоденним відвідуванням пар та підготовкою домашніх завдань вимагає від студента постійної зайнятості, що позбавляє змоги самостійно заробити собі на життя. Якщо, дитина навчається заочно, то вона не має права на аліменти від батьків, адже може ходити на роботу та заробляти на себе кошти.
Другою обов’язковою вимогою для стягнення з батьків аліментів є недосягнення дитиною 23років. Вважається, що кожна особа до досягнення вказаного віку має можливість здобути спеціальність достатню для подальшого працевлаштування та отримання власного доходу.  Навчання після досягнення 23 років  є забаганкою людини та не вимагає від її батьків матеріального утримання.  
Третя умова утримання повнолітніх дітей, які продовжують навчання, передбачає наявність у батьків матеріальної можливості надавати таку допомогу. Коли батьки не мають з певних причин доходів, або ж за станом здоров’я чи по віку є непрацездатними, то стягувати з них аліменти не можна. Якщо до повноліття батьки зобов’язані утримувати дітей за будь яких обставин, то повнолітніх дітей мають утримувати, лише за можливості. Це зумовлено насамперед тим, що після досягнення 18 років особа стає дорослою,  та має можливість сама себе утримувати.
Якщо, хтось з батьків має можливість, але ухиляється від утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, то аліменти з нього стягуються в судовому порядку. Стягнуті аліменти є власністю дитини і використовуються нею на власний розсуд. Із заявою про стягнення зазначених вище аліментів має право звертатися до суду власне сама повнолітня дитина, а також, в її інтересах, той з батьків із яким така дитина проживає.  
 

Переяслав-Хмельницький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області роз’яснює статтю 164 «Кримінального кодексу України»

 Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей

1. Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, -

карається громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

2. Те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, -

карається громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк від двох до трьох років.

Якщо батько вперто не бажає виплачувати кошти колишній дружині (матері, яка самостійно виховує дитину) на утримання дитини — мати може звернутись з заявою про притягнення його до кримінальної відповідальності за ознаками статті 164 Кримінального кодексу України, а саме за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів). Покарання за такий злочин передбачено Кримінальним кодексом України, а саме: штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на строк до двох років.

 Під злісним ухиленням від сплати коштів на утримання дітей (аліментів) слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за шість місяців відповідних платежів.

Порядок притягнення до кримінальної відповідальності осіб, що вчинили кримінальне правопорушення передбачено Кримінально процесуальним Кодексом України прийнятим Верховною Радою України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI. Відповідно до статті 477 цього Кодексу, порушення кримінальної справи за частини 1 статті 164 за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів) відноситься до кримінального провадження приватного обвинувачення, яке в даному випадку може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви особи, яка виховує та утримує дитину. Згідно статті 478 цього ж Кодексу, вищезазначена особа має право подати до слідчого, прокурора, іншої службової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслідування, заяву про вчинення кримінального правопорушення протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення певного кримінального правопорушення.

Заява особи, яка виховує та утримує дитину, та що є потерпілою в даному випадку, як правило, є єдиним законним приводом для початку кримінального провадження у формі приватного обвинувачення. У разі якщо потерпілий є неповнолітня особа або особа, яка визнана в установленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, або через хворобу, фізичні або психічні вади чи з інших поважних причин не може сама подати заяву, її подати може його законний представник.

Слід зазначити, що притягнення боржника до кримінальної відповідальності це один із заходів, що стимулює боржника до сплати аліментів. На цьому примусове виконання рішень суду не закінчується. Органи державної виконавчої служби і в подальшому вживають всіх заходів необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення суду щодо стягнення аліментів.

 

Більше статей...

  1. Переяслав-Хмельницький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області роз’яснює статтю 187 «Сімейного кодексу України»
  2. Переяслав-Хмельницький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області роз’яснює статтю 186 «Сімейного кодексу України»
  3. «Переяслав-Хмельницький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області роз’яснює статтю 190«Сімейного Кодексу України»
  4. Закон України від 17.05.2017 року №2037-VІІІ, що набрав чинності з 08.07.2017 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів»