Карта залучення міжнародної допомоги

Реформи

"Урядова гаряча лінія"

На допомогу захисникам Батьківщини!



Реєстраційна служба інформує!

215 тисяч українських компаній все ще не подали до реєстраційних служб інформацію про кінцевих бенефіціаріарних власників. Якщо представники бізнесу не активізуються та знову відкладуть подачу відповідних даних ближче до кінця граничного терміну 25 вересня, це може призвести до ажіотажу та черг в органах реєстрації.

З такою заявою сьогодні в Кабінеті Міністрів виступили заступник Міністра юстиції Оксана Іванченко та директор департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції Сергій Бенедисюк.

25 вересня збігає граничний термін подання бізнесом відомостей про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) компаній – так званої Форми 4. Просимо усіх, хто ще не подав відповідних даних, не відкладати цей процес на останній тиждень, аби не створювати зайвого ажіотажу», - сказала заступник Міністра юстиції.

Вона нагадала, що у травні цього року в реєстраційних службах склалася досить напружена ситуація. Представники бізнесу в останній момент згадали про необхідність подати Форму 4 з даними про реальних власників компаній. Це призвело до черг та незадоволення з боку відвідувачів реєстраційних служб.

«Разом з парламентаріями нам вдалося 21 травня схвалити зміни до закону, якими було відтерміновано строк подання відомостей на 4 місяці та спрощено процес подачі цих даних», зауважила Оксана Іванченко.

Зокрема, за її словами, не потрібно подавати дані релігійним організаціям, державним та комунальним підприємствам, політичним партіям, творчим спілкам, торгово-промисловим палатам та низці інших організацій.

Так само подавати інформацію про кінцевих бенефіціарів не потрібно тим юридичним особам, власниками яких є виключно фізичні особи у тому випадку, коли саме ці фізичні особи є бенефіціарами даної компанії.

За словами Сергія Бенедисюка представникам компаній не доведеться наново заповнювати усі сторінки Форми 4.

«Ми зробили Форму 4 у вигляді конструктора. Якщо ви подаєте інформацію виключно по бенефіціарам, немає необхідності подавати всі сторінки. Достатньо титульної сторінки та сторінки з даними, які ви хочете подати», - зазначив директор реєстраційного департаменту.

За його словами, найбільш зручною ця новація буде для тих, хто вирішив надіслати заповнену форму поштою.

«У такому випадку закон вимагає , щоб підпис керівника був засвідчений нотаріусом на кожній сторінці документу. Нині вам не доведеться засвідчувати 10 сторінок. Замість цього треба засвідчити лише 1 сторінку», - наголосив Сергій Бенедисюк.

Ще одне нововведення – це можливість попереднього перегляду адміністратором заявок, поданих у електронній формі.

«У розділі онлайн-сервісів Мін’юсту можна подати скановану Форму 4. Її перевірить спеціаліст, і якщо не буде помилок, реєстратор призначить конкретний час, коли громадянин має прийти поза загальною чергою з паперовим носієм», - поінформував присутніх директор департаменту державної реєстрації Мін’юсту.

Водночас, як повідомив Сергій Бенедисюк, у Формі 4 з’явився пункт «відсутній кінцевий бенефіціар».

«Якщо немає якихось осіб, які підпадають під визначення бенефіціара, передбачене Законом про запобігання легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, то представники компанії можуть обрати цей пункт. Однак, якщо хтось намагатиметься подати недостовірну інформацію про відсутність бенефіціарів, українське законодавства передбачає кримінальну відповідальність за такі дії», - попередив він.

За словами Сергія Бенедисюка, інформацію про реальних власників вже подало більше 1 млн підприємств. Ще близько 215 тисяч юридичних осіб не внесли відповідні дані.

Щодо введених онлайн сервісів Мін'юсту у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно

З початку 2015 року Міністерством юстиції України було запроваджено надання низки своїх послуг через мережу Інтернет, що покликано спростити та покращити ситуацію з надання адміністративних послуг громадянам та юридичним особам, зокрема, у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Запровадження таких онлайн сервісів має забезпечити відкритість та доступність даних про зареєстровані права на нерухомість, а головне – можливість, в спрощеному порядку отримувати такі дані без візиту до реєстраційної служби, без черг, використовувати саме достовірні відомості про зареєстровані права на нерухоме майно в комерційному обороті на ринку нерухомості.

З 01 січня 2015 року набув чинності Порядок надання фізичним та юридичним особам інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2014 року № 722, який передбачив можливість отримання громадянами та представниками юридичних осіб інформації про зареєстровані права на нерухомість в електронній формі через офіційний веб-сайт Міністерства юстиції України, сплативши при цьому за допомогою електронних платіжних засобів 17 грн.

Інформація з Державного реєстру прав в електронній формі надається користувачам, які зареєструвалися на офіційному веб-сайті та надали відомості про: - власне прізвище, ім’я та по батькові (за наявності); - реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); - серію та номер паспорта громадянина України чи реквізити іншого документа, що посвідчує особу; - найменування та податковий номер юридичної особи (у разі, коли інформація запитується в інтересах юридичної особи її керівником чи представником).

Необхідно звернути увагу на те, що наразі інформацію в електронній формі про зареєстровані речові права та їх обтяження можна отримати виключно за об’єкти нерухомого майна, але починаючи з 06 жовтня 2015 року можливим буде отримання такої інформації і за суб’єктом права.

Слід зазначити, що онлайн послуги отримуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України через так званий Кабінет електронних сервісів, який можна знайти за адресою https://kap.minjust.gov.ua/. На даному сайті можна ознайомитись з повним описом послуг, покроковими інструкціями з їх отримання, а також інформацією про нормативно-правові акти, якими врегульовано надання таких послуг.

Разом з отриманням інформації про зареєстровані речові права та їх обтяження на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України існує можливість перегляду стану розгляду державними реєстраторами тієї чи іншої заяви (запиту), а також перевірки того чи іншого документу у сфері державної реєстрації прав.

Так, для отримання інформації про стан розгляду поданої заяви необхідно використати дані, які зазначені в картці прийому заяви, а саме: вказати реєстраційний номер заяви в базі даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також дату та час реєстрації заяви.

Переяслав – Хмельницьке міськрайонне управління юстиції повідомляє!

Броварський місцевий центр з надання з надання безоплатної вторинної правової допомоги територіально розташований в м. Бровари і зокрема обслуговує населення м. Переяслав – Хмельницький та Переяслав – Хмельницького району та інших районів Київської області.

Про надання БВПД Центр приймає рішення на підставі звернення осіб. Відповідно до ч. 1, ст. 18 ЗУ «Про безоплатну правову допомогу» звернення про надання правових послуг, передбачених ч.2, ст. 13 цього Закону, подаються особисто до Центру або до територіального органу юстиції за місцем фактичного проживання таких осіб незалежно від реєстрації місця проживання чи перебування особи.

Тобто особи, які проживають в Переяслав – Хмельницькому районі та м. Переяслав – Хмельницький можуть подати свої звернення також і до управління юстиції.

Згідно ч.2, ст. 19 ЗУ «Про безоплатну правову допомогу», якщо особа подала звернення до територіального органу юстиції, цей орган зобов’язаний протягом 3-х робочих днів з дня подання звернення надіслати його до Центру.

Разом із зверненням направляються:

- згода на обробку персональних даних;

- копії паспорта, ідентифікаційного коду;

- копії відповідних посвідчень або довідок.

У разі виникнення додаткових питань звертатися за детальною інформацією за адресою: 07401, м. Бровари, вул. Київська, 135, тел. (04594) 6 - 93 – 55. email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Напрями формування антикорупційної культури українського суспільства

Корупція є однією з найактуальніших соціальних проблем сучасності, розв'язання якої є надзвичайно важливим для багатьох країн світу. Це повною мірою стосується і України, високий рівень корумпованості якої визнано її політичним керівництвом, вітчизняними та зарубіжними аналітиками, відповідними міжнародними інституціями. Корупція в сучасних умовах стала чинником, який реально загрожує національній безпеці і конституційному ладу України. Вона негативно впливає на різні сторони суспільного життя, зокрема економіку, політику. Серед механізмів запобігання та протидії корупції в Україні досить довго пріоритет у державній антикорупційній політиці віддавався удосконаленню населенню правової сфери, регулюванню економічних відносин, жорсткому покаранню винних у вчиненні корупційних діянь тощо. Але досвід показав, що більшість законів та заходів, спрямованих на боротьбу з корупцією, на практиці не дали позитивних результатів. Причини такого незадовільного стану справ великою мірою пов'язані з культурою, менталітетом, традиціями корупційної діяльності в органах державної влади й правоохоронних органах. Тому важливим завданням на шляху запобігання та протидії корупції виступає формування антикорупційної культури суспільства. Отже, зниження корупційної активності громадян можливе за рахунок формування антикорупційної культури суспільства, зокрема негативного ставлення громадян до корупції та готовності протидіяти їй. В Україні потрібно створити сприятливі умови для розвитку соціальної (тобто політичної, економічної, правової, моральної) культури громадян, низький рівень якої нівелює антикорупційний ефект від правових, судових, управлінських та інших реформ. Фахівці вважають, що для зміни такого становища, формування антикорупційної свідомості громадян і посилення їх антикорупційної мотивації необхідне здійснення комплексу заходів виховного, навчального та інформаційного характеру, спрямованих на роз'яснення громадянам сутності, небезпечності та усіх негативних наслідків корупції для суспільства, поширення серед громадян ідей нетерпимості до проявів корупції, формування високої антикорупційної правосвідомості та доведення переваг законослухняної поведінки тощо. У такому комплексі заходів можна виділити низку загальних напрямів. До них належить, передусім, формування у суспільстві чіткого розуміння сутності корупції, зокрема основних характеристик та різних аспектів цього явища, типових форм корупційних проявів та корупційних ситуацій, що можуть виникати у повсякденному житті. Дослідники розглядають як вагомий чинник корупції розходження між суспільними уявленнями про неї та її законодавчим визначенням. Частина корупційних проявів, наприклад запрошення "потрібної" людини в ресторан, піднесення за "особливу" допомогу цінного подарунка тощо, може не сприйматися суспільством як протиправна поведінка або традиційно виправдовуватися . У цьому зв'язку часто спостерігається пасивність громадян у протидії відповідним проявам або потурання їм. При такому розходженні найвірогідніше, що чиновники будуть діяти згідно з пануючими у суспільстві поглядами всупереч закону, якщо, звичайно, це буде їм вигідно. Таким чином, суспільна протидія корупції неможлива доти, доки у громадян не вироблено чітких уявлень про неї. Пов'язаним напрямом є розкриття справжньої ціни корупції, тобто усього спектра та загрозливості її негативних наслідків як для суспільства та держави загалом, так і для кожного громадянина. Розрізняють прямі та непрямі наслідки корупції. До прямих наслідків належать, наприклад, несправедливість та нераціональність процедур розподілу державних ресурсів, загальні втрати коштів внаслідок корупції, що призводить до зменшення суспільних благ. Непрямі наслідки полягають у неналежному функціонуванні структур публічної адміністрації, законодавчих та судових органів, їх нездатності забезпечувати суспільний розвиток тощо. Загалом виділяють багато деструктивних наслідків корупції в усіх основних сферах суспільства. Зокрема, до її економічних наслідків відносять: розширення тіньової економіки, що призводить до ослаблення бюджету; порушення конкурентних механізмів ринку, дискредитацію самої ідеї ринкової конкуренції; неефективне використання бюджетних коштів, матеріальних та людських ресурсів; підвищення цін за рахунок корупційних "накладних витрат"; поширення серед суб'єктів ринку сумнівів у здатності держави встановлювати, контролювати і виконувати чесні ринкові правила; зменшення бажання іноземних інвесторів вкладати гроші в економіку країни тощо. Серед соціальних наслідків корупції виділяють: відволікання значної частини ресурсів від цілей суспільного розвитку; закріплення і збільшення майнової нерівності, поширення бідності серед населення; дискредитація права як основного регулятора суспільного життя; зміцнення організованої злочинності через корумпованість правоохоронних органів; загострення соціальних проблем через слабкість бюджету та ін. Політичними наслідками корупції вважаються: зміщення цілей політики від загальнонаціонального розвитку до забезпечення інтересів окремих груп; падіння довіри до влади, зростання її відчуження від суспільства; погіршення міжнародної репутації країни; збільшення ризику встановлення диктатури на хвилі боротьби з корупцією і т. ін. До кола духовно-моральних наслідків корупції можна включити: загальне погіршення морального стану суспільства; зменшення у багатьох громадян віри в можливість нормального життя в країні тощо. Видається необхідним роз'яснення на рівні масової свідомості усіх зазначених негативних наслідків корупції та їх зв'язку з погіршенням якості життя більшості громадян, оскільки саме вони є головними жертвами корупції, які несуть основний тягар сукупних збитків від неї. У свою чергу, до посадових осіб державних органів усіх рівнів важливо донести, що, беручи участь у корупційних діях, вони завдають шкоди не лише своїм співвітчизникам, але й собі, оскільки загальне погіршення ситуації в країні позначається на бутті всіх її громадян без винятку. Важливе значення має залучення до такої просвітницької діяльності інститутів громадянського суспільства. Розкриваючи суспільну шкідливість корупції, необхідно також роз'яснювати важливість та можливості участі громадськості у запобіганні та протидії цьому явищу. Кожен громадянин має усвідомити потребу ухилятися від сприяння корупції, активно реагувати на помічені корупційні дії та вимагати підзвітності й прозорості роботи державних установ. Крім того, громадяни мають бути інформовані про наявні механізми їх співпраці з органами державної влади в подоланні корупції. Наступним напрямом є детальне публічне висвітлення діяльності держави щодо запобігання та протидії корупції. Як зазначається у роботі, для досягнення співпраці з громадськістю необхідно широко інформувати її про: основні положення антикорупційного законодавства; засади відповідної державної політики та зміст державних програм, які передбачається виконувати, з обґрунтуванням потреб їх суспільної підтримки; основні організаційні структури з питань боротьби з корупцією; важливі антикорупційні заходи тощо. У цьому зв'язку ст. 19 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" регламентує питання інформування громадськості про антикорупційну діяльність держави. Зокрема, спеціально уповноважений орган з питань антикорупційної політики щороку не пізніше 15 квітня готує та оприлюднює у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку звіт про результати проведення заходів щодо запобігання і протидії корупції. Важливе значення має поширення серед громадян інформації про базові стандарти діяльності державних установ, щоб сформувати суспільні очікування цих стандартів та готовність до реагування у разі невідповідності їм. Знання стандартів дає громадянам підстави вимагати від чиновників відповідної якості послуг замість отримання цієї якості корупційним шляхом, а також подавати скарги до державних органів у разі недотримання стандартів. Спорідненим напрямом є антикорупційна освіта населення, включаючи поширення серед різних верств населення ідей нетерпимості до проявів корупції, доведення переваг правомірної поведінки, від якої залежить добробут кожного громадянина України. Для забезпечення позитивного результату така освіта повинна мати системний характер. Тому Крім загальної просвітницької роботи, важливо проводити інформаційні та навчальні заходи специфічного змісту для певних цільових аудиторій, таких як представники малого бізнесу або ЗМІ, учні та студенти, депутати місцевих рад, працівники галузей освіти, охорони здоров'я тощо. Такі заходи мають відповідати особливостям корупційних проявів у тій чи іншій галузі та сприяти формуванню антикорупційної культури конкретних соціальних груп. Особливе місце посідає антикорупційна освіта державних службовців, зокрема вироблення в них розуміння суспільної небезпеки корупції, важливості та відповідальності державної служби як форми служіння суспільству, донесення державним службовцям основних положень міжнародного законодавства щодо протидії корупції, їх інформування про види корупційних правопорушень та роз'яснення санкцій за вчинення цих правопорушень, формування в державних службовців знань принципів і механізмів запобігання та протидії корупції, вмінь та навичок застосування цих знань на практиці тощо. Поряд з освітніми заходами, невід'ємною складовою формування антикорупційної культури суспільства є духовне оздоровлення нації. У результаті нинішній духовний стан українського суспільства, що великою мірою характеризується відсутністю надособистісних цінностей, ідеалів та моральних заборон, формує егоїстично-споживацький світогляд громадян і намагання збагачуватися будь-якими шляхами, у тому числі корупційними. Як наслідок, проведені за останні роки в Україні дослідження з питань запобігання та протидії корупції свідчать про проблему не просто толерантного ставлення всього суспільства до корупції, а про використання корупції як "ефективної рушійної сили" при отриманні позитивних результатів врегулювання різного роду проблем. Оскільки політики та державні службовці є вихідцями із суспільного середовища, то вони сприймають із нього корупційну мораль, переносячи її у свою державну діяльність. Враховуючи зазначене, зменшення егоїстично-споживацької складової у світогляді громадян вбачається шляхом повернення до цінностей Православної цивілізації, частиною якої українське суспільство було протягом століть, у поєднанні з патріотичним вихованням. Відповідні ціннісні установки мають закладатися в сім'ї й дитячих садочках та поширюватися на всі сфери суспільного життя за підтримки держави. Крім того, на нашу думку, для досить багатьох наших громадян потужним мотиваційним чинником відмови від корупційних дій стало б чітке усвідомлення того, що в Україні ведеться реальна робота з розбудови бажаного для них суспільства, а вони своєю корупційною поведінкою заважають цьому процесу. Отже, важливим видається вироблення, закріплення в суспільній свідомості та поступове практичне втілення чіткого бачення майбутнього України як країни з гідним рівнем життя, яка розвивається на засадах життєтворчості та любові до ближнього, що несумісно з такими ганебними суспільними явищами, як корупція. Таке бачення доцільно розгорнути у вигляді довгострокової стратегії розвитку України, виробленої на основі суспільної згоди та закріпленої спеціальним законом, що має стати базовим документом для діяльності вітчизняного уряду. Важливим завданням на шляху запобігання та протидії корупції в Україні виступає формування антикорупційної культури суспільства. Для вирішення цього завдання необхідною є системна діяльність за низкою основних напрямів, серед яких доцільно виділити такі: • формування в суспільстві чіткого розуміння сутності корупції, донесення на рівні масової свідомості її справжньої ціни, тобто усього спектра та небезпеки її суспільно деструктивних наслідків; • роз'яснення важливості та наявних механізмів участі громадськості у запобіганні та протидії корупції; • детальне публічне висвітлення антикорупційної діяльності держави, забезпечення відкритості та прозорості державних органів з відповідних питань; • поширення серед громадян інформації про базові стандарти діяльності державних установ; • загальна антикорупційна освіта населення, проведення інформаційних і навчальних заходів специфічного змісту для цільових аудиторій у галузях, що характеризуються найгіршою корупційною ситуацією, та особливо антикорупційна освіта державних службовців; • духовне оздоровлення нації, що приведе до значного зменшення егоїстично-споживацької складової у світогляді громадян, шляхом повернення до цінностей Православної цивілізації, частиною якої українське суспільство було протягом століть, у поєднанні з патріотичним вихованням; • вироблення, закріплення в суспільній свідомості та поступове практичне втілення чіткого бачення майбутнього України як країни, розвиток якої не сумісний з ганебними суспільними явищами на зразок корупції. Перспективи подальших досліджень. Безперечно, запропонований перелік напрямів формування антикорупційної культури не є вичерпним. Крім того, кожен напрям потребує детальної наукової розробки, що зумовлює перспективи подальших досліджень.

Кабмін вирішив припинити видачу інформаційних довідок з Державного реєстру прав на нерухоме майно у паперовій формі для органів влади

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2014 року №722 «Деякі питання надання інформації про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження» з 1 жовтня 2015 року припиняється видача інформаційних довідок з Державного реєстру прав на нерухоме майно у паперовій формі як за об’єктом нерухомого майна, так і за суб’єктом права на нього на підставі письмових запитів судів, органів місцевого самоврядування, органів внутрішніх справ, органів прокуратури, органів доходів і зборів, органів Служби безпеки та інших органів державної влади (посадових осіб).

Для отримання інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно суди, органи місцевого самоврядування, органи внутрішніх справ, органи прокуратури, органи доходів і зборів, органи Служби безпеки та інші органи державної влади можуть укласти договір про надання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та отримати електронний цифровий підпис для роботи з Державним реєстром прав на нерухоме майно.

 

 

Переяслав – Хмельницьке міськрайонне управління юстиції

Управління юстиції інформує !

Нагадуємо, що 07 липня 2015 року Міністерство юстиції з метою покращення умов отримання фізичними особами-підприємцями та юрособами адміністративних послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень прийняло наказ №1159/5 "Про реалізацію пілотного проекту у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо попередньої подачі заяв». Проектом передбачена можливість подачі в Київській та Одеській областях заяв про державну реєстрацію прав на нерухоме майно в електронній формі". 

Представляємо до Вашої уваги покрокову графічну інструкцію, яка простим та доступним способом пояснює, яким чином відбувається процес отримання такої послуги.

Нова послуга в сфері державної реєстрації

Як відомо, успішний досвід Київської області в реалізації пілотних проектів у сфері державної реєстрації прав, в тому числі, дозволив розширити пілотний проект з екстериторіальності у сфері бізнесу на всю територію України.

Але на цьому реформування системи державної реєстрації не закінчується. Наступним кроком на шляху реформування у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень стало прийняття 07 липня 2015 року Міністерством юстиції України наказ № 1159/5 «Про реалізацію пілотного проекту у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо попередньої подачі заяв.

Даний пілотний проект запроваджений в управліннях юстиції Київської та Одеської областей та спрямований на створення умов надання якісних адміністративних послуг передусім для сільгоспвиробників та тих, хто переробляє сільськогосподарську продукцію, (представників агробізнесу) та забудовників багатоповерхових будинків.

Отже, яким чином це відбуватиметься на практиці:

1. Особа, яка відповідно до наказу Мінюсту № 1159/5 «Про реалізацію пілотного проекту у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо попередньої подачі заяв» має право на попередню подачу документів в електронній формі (наприклад: забудовник або голова фермерського господарства) заключає договір з адміністратором Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Наразі ДП «Інформ’юст»).

2. Далі дана особа оформлює Електронний Цифровий Підпис та навчає відповідного працівника (наприклад: бухгалтера) для роботи на спеціальному програмному забезпеченні, за допомогою якого здійснюється попередня подача заяв про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно в електронному вигляді.

3. Навчений працівник у цій програмі формує заяву про державну реєстрацію речових прав й документи, що додаються до неї відповідно до законодавства,за допомогою програмних засобів Державного реєстру прав та надсилає за допомогою реєстру в електронному вигляді в чергу заяв до відповідного органу державної реєстрації.

4. Орган державної реєстрації прав протягом 6 днів, отримавши надісланий пакет документів, перевіряє наявність всіх необхідних для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно документів.

5. Орган державної реєстрації прав, або адміністратор ЦНАП після такої обробки електронного пакету документів, повідомляє заявника про попередні результати розгляду документів та запрошує його прибути на конкретну дату і час для пред’явлення оригіналів надісланих документів та отримання картки прийому заяви. З моменту отримання картки прийому починається перебіг часу, визначений законодавством для проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно.

6. Заявник очікує на прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень протягом строку, зазначеному у законодавстві, та після того, в залежності від вибору: або відвідує відповідну реєстраційну службу для отримання паперового оригіналу документу, сформованого за результатом прийнятого рішення (витяг, свідоцтво), або не виходячи з офісу (чи з дому) отримує оригінал такого документу через Інтернет.

Які переваги надають зазначені зміни:

  • Мінімізують контакт заявника із чиновником, а відтак знижує ризик корупційного зв’язку; 
  • Надають можливість подання заяв у необмеженій кількості без черги у зручний для заявника час;
  • Візит до органу державної реєстрації для подачі документів та отримання карток прийому заяви відбувається на заздалегідь зазначену дату і час та займає для заявника до 3-5 хвилин на кожну подану заяву (замість близько 30 хвилин раніше).

Слід зазначити, що опосередковано позитивний ефект від запровадження цих змін отримують і пересічні громадяни:

  • Оскільки для осіб, на яких поширюється дія зазначеного наказу Мін’юсту, відпадає потреба займати та відстоювати черги, а потім відповідно й займати час на подання своїх численних заяв і документів, це значно розвантажить загальну чергу на прийом та видачу документів;
  • Також у зв’язку з електронної подачею документів, за результатом якої в Державному реєстрі прав будуть сформовані відповідні системні папки з документами від забудовників багатоквартирних будинків, громадяни зможуть користуватися наявною в них інформацію, що позбавить їх від зайвих звернень до таких забудовників та пришвидшить процес розгляду документів таких заявників.

Нагадуємо, що відповідно до постанови Кабміну України № 137 від 18 березня 2015 року «Про Деякі питання спрощення порядку надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення державного реєстратора, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, отримані в електронній та паперовій формі за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, мають однакову юридичну силу.

Крім того, для отримання довідки не потрібно жодних електронних цифрових підписів чи інших ідентифікаторів. Достатньо лише сплатити послугу власною банківською карткою. Кожному документу присвоюється унікальний ідентифікаційний код. Таким чином, заявник зможе легко перевірити його достовірність, ввівши присвоєний номер на веб-сайті надання електронних послуг Мін’юсту. В разі потрібності, громадянину не потрібно повторно отримувати документ і повторно платити кошти. Сформовані виписка, витяг чи довідка протягом року зберігатимуться в архіві.

 

 

Переяслав – Хмельницьке міськрайонне управління юстиції