Карта залучення міжнародної допомоги

Реформи

"Урядова гаряча лінія"

На допомогу захисникам Батьківщини!



Конституційні права і свободи громадян України

Конституція України містить положення про те, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність , недоторканість і безпека в Україні визначені як вища соціальна цінність, а права і свободи людини та їхня гарантія визначають сенс і спрямування діяльності держави. Затвердження і забезпечення прав та свобод людини є головним обов’язком держави. (ст. 3 Конституції України).
             Свобода людини - вихідне поняття у проблемі прав людини і громадянина. Розрізняють природні права людини, тобто пов'язані з самим її існуванням і розвитком, і набуті, що в основному характеризують соціально-політичний статус людини і громадянина (інститут громадянства, право на участь у вирішенні державних справ тощо). Звісна річ, за відсутності у людини свободи вона не може володіти і реально користуватися своїми правами. Саме свобода створює умови для реального набуття прав та їх реалізації, 3 іншого боку, права людини закріплюють і конкретизують можливість діяти в межах, установлених її правовим статусом.
           Свободу людини визначають певні ознаки. Так, люди є вільними від народження, ніхто не має права порушувати їх природні права. До того ж, у демократичному суспільстві саме держава є головним гарантом свободи людини. За своїм обсягом поняття "свобода людини" повно відображає принцип, закладений у ст. 19 Конституції України, згідно з яким людина має право робити все, за винятком того, що прямо заборонено чинним законодавством. Свободу людини характеризує й принцип рівних правових можливостей, правового сприяння і правової охорони, що його закріплюють демократичні конституції, у тому числі й Конституція України.
           Відповідно до Конституції України основне право громадянина - це його можливість здійснювати певні дії для задоволення своїх життєво важливих матеріальних і духовних інтересів, установлених державою і закріплених у Конституції та інших нормативно-правових актах. У Конституції України (переважно в розділі II) визначено такі групи основних прав: громадянські, політичні, економічні, соціальні, екологічні, культурні, сімейні.
          Громадянські права -- можливості людей, що характеризують їхнє фізичне та біологічне існування, задоволення матеріальних, духовних та деяких інших потреб.

Сюди відносять такі суб'єктивні права: на життя; на недоторканність особи, житла, на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; на вибір місця проживання, свободу пересування, на вільне залишення території України та повернення будь-коли в Україну; на свободу власної думки і слова, на вільне виявлення своїх поглядів і переконань; вільно збирати, зберігати, використовувати й поширювати інформацію усно, письмово та в інший спосіб на свій вибір; на свободу світогляду і віросповідання тощо.
         Політичні права - можливості людини і громадянина брати участь у громадському та державному житті, вносити пропозиції про поліпшення роботи державних органів, їхніх службових осіб та об'єднань громадян, критикувати вади в роботі, безпосередньо брати участь у різних об'єднаннях громадян. До цієї групи відносять такі права: брати участь в управлінні державними та громадськими справами, користуватися рівним правом доступу до державної служби, а також служби в органах місцевого самоврядування; обговорювати і приймати закони та рішення загальнодержавного і місцевого значення, беручи участь у всеукраїнському та місцевих референдумах; надсилати індивідуальні або колективні письмові звернення чи особисто звертатися до державних органів, органів місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб; утворювати і брати участь у роботі об'єднань громадян (політичних партіях і громадських організаціях); збиратися мирно, без зброї та проводити збори, мітинги, походи й демонстрації, про що завчасно сповіщати органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування; вибирати й бути обраним до державних органів та органів місцевого самоврядування; мати громадянство.

Економічні права - можливості людини і громадянина, що характеризують їхню участь у виробництві матеріальних благ. До них відносять: право на приватну власність (індивідуальну і колективну); право на працю і вибір професії та роду трудової діяльності; можливість вибору роду занять і роботи за своїм покликанням; право на професійну підготовку і перепідготовку; право на справедливу оплату праці; право на страйк; право на відпочинок тощо.

- Соціальні права - можливості людини і громадянина із забезпечення належних соціальних умов життя. Це є: право на охорону здоров'я; право на житло; право на матеріальне забезпечення в старості, в разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, втрати годувальника та ін.; право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї (харчування, одяг, житло).

 - Екологічні права - права людини і громадянина на безпечне екологічне середовище. Тобто це право: на безпечне для життя і здоров'я довкілля; на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди і т. ін.

  - Культурні права - можливості доступу людини до духовних цінностей свого народу (нації) та всього людства, це - право на освіту; право на користування досягненнями вітчизняної та світової культури; право на свободу наукової, технічної та художньої творчості; право на захист інтелектуальної власності; право на використання результатів інтелектуальної, творчої діяльності тощо.

 - Сімейні права - можливості людини і громадянина вільно розпоряджатися собою в сімейних правовідносинах. Це означає: право на невтручання в особисте й сімейне життя; на добровільне одруження, рівні права та обов'язки у шлюбі та сім'ї; право на державну охорону сім'ї, материнства, батьківства і дитинства; право на рівність дітей незалежно від походження чи народження у шлюбі або поза шлюбом.

 

ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ ПРО ПРАВА ДІТЕЙ

Для забезпечення дітям можливості визначити себе як особистість і реалізувати свої можливості в безпечних і сприятливих умовах, в середовищі сім’ї або опікунів, для підготовки їх до життя у вільному суспільстві та захисту дітей створено ряд документів на державному та міжнародному рівні.

Насамперед, почнемо з того, що в Україні Конституцією 1996 року офіційно закріплено право кожної людини на життя (ст. 27). В діючому законодавстві України регулюються такі аспекти цього права: по-перше, заборона здійснення медичними працівниками евтаназії – навмисного прискорення смерті або умертвіння невиліковно хворого з метою припинення його страждань; по-друге, наявність кримінальної відповідальності за позбавлення життя, зараження вірусом імунодефіциту людини та за інші злочини проти життя людини.

Частина 2 статті 28 Конституції України закріпила положення про недопустимість катування, жорсткого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження чи покарання.

Згідно з частиною 3 статті 28 Конституції України жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам. Тобто забороняється проведення науково-дослідного експерименту на хворих, ув’язнених або військовополонених, а також терапевтичного експерименту на людях, захворювання яких не має безпосереднього зв’язку з метою досліду.

Значну кількість особистих прав людини охоплює поняття “недоторканість особи”, яке розглядається, з одного боку, як право на свободу та особисту недоторканість (ст. 29), а з другого, як право на охорону особистого та сімейного життя (ст. 32).

Право на свободу включає такі аспекти, як гарантії від незаконного арешту та затримання, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право залишати Україну та повертатись в Україну.

Недоторканість особистого життя означає, що ніхто без згоди громадянина не має права втручатися в його особисте життя, обмежувати його подружні, родинні, інтимні та інші прояви індивідуальної активності.

Серед норм законодавства України, що стосуються охорони особистого життя, слід окремо виділити такі.

Недопустимість збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, право громадян знайомитися із відомостями про себе. Тобто забороняється збирання відомостей про особу, якщо немає її попереднього погодження. Ви маєте право:

  • знати під час збору інформації, які відомості про Вас, з якою метою, як, ким, з якою ціллю використовуються;
  • заперечувати достовірність, повноту, доречність інформації.

Не припускається без згоди батьків або осіб, що їх замінюють, розповсюдження інформації про неповнолітніх, які здійснили злочин, про злочини щодо неповнолітніх, а також про самогубство неповнолітніх, якщо така інформація дає можливість ідентифікувати (розпізнати) особистість.

Право на збереження лікарської таємниці (ст. 31), за яким медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості.

Недоторканість житла (ст. 30). Це означає, що ніхто не має права знаходитися у чужому житлі проти волі його мешканців.

Таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31).

Конституція закріплює свободу думки і слова, світогляду і віросповідання (ст. 34).

Свобода слова – це вільне вираження поглядів та переконань.

Свобода думки передбачає відсутність державної ідеології, нав’язаної громадянину як юридичний обов’язок.

Щодо питання свободи віросповідання, то законодавством України встановлено, що батьки мають право за взаємною згодою подружжя виховувати своїх дітей відповідно до своїх власних переконань та ставлення до релігії. Також закріплено право навчатися релігійного віровчення та здобувати релігійну освіту. Зазначимо, що церква та релігійні організації відокремлені від держави, а школа від церкви.

Частина 1 ст. 52 Конституції України передбачає рівність дітей у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Правовий статус дитини, окрім Конституції України, визначають ряд законів і підзаконних нормативних актів, які забезпечують розвиток дітей, встановлення гарантій і пільг для “маленьких громадян” нашої держави.

В Законі України “Про громадянство України” від 18.01.2001 року зазначено, що “дитина – особа віком до 18 років”.

В цивільному та сімейному законодавсті України поняття особи, що не досягла 18 років визначається поняттями “малолітньої” та “неповнолітньої”.

Відповідно до Цивільного кодексу України малолітньою є особа, яка не досягла 14 років та наділена частковою дієздатністю. Малолітні мають право:

  • самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість;
  • здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду.

Неповнолітньою є фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років та наділена неповною дієздатністю.

Неповнолітні особи крім правочинів, що можуть вчиняти малолітні особи, мають право:

  • самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами;
  • самостійно розпоряджатися майном, яке вони придбали на свій заробіток, стипендію чи дохід, за винятком нерухомих речей і транспортних засобів;
  • з 16 років вправі влаштуватись на роботу;
  • самостійно здійснювати права автора творів науки, літератури, мистецтва, права на об’єкти промислової власності чи власності на інші результати своєї творчої діяльності, що охороняються законом;
  • бути учасниками та засновниками юридичних осіб;
  • за нотаріально посвідченою згодою батьків здійснюють угоди стосовно транспортних засобів або нерухомого майна, яке їм належить;
  • за згодою батьків розпоряджатися коштами, що внесли інші особи на їхнє ім’я в банківські установи.

Закон України “Про охорону дитинства”, прийнятий Верховною Радою України 26.04.2001 року на виконання Конвенції про права дитини, завданням якого є розширення соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального розвитку молодого покоління, створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав і законних інтересів дитини в Україні, забезпечує кожній дитині право:

  • на житло – діти-члени сім’ї наймача чи власника житлового приміщення – мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником чи наймачем;
  • на майно – кожна дитина в тому числі і усиновлена, має право на одержання в установленому законом порядку у спадщину майна і коштів батьків чи одного з них, у випадках їхньої смерті або визнання їх за рішенням суду померлими, незалежно від місця проживання; дитина, батьків якої позбавлено батьківських прав, не втрачає права на наслідування їхнього майна у випадку визнання батьків або одного з них рішенням суду безвісті відсутніми, дитина має право на утримання за рахунок їх коштів і майна.

Батьки або особи, які їх заміняють, не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати угоди, що зачіпають майнові та житлові права дітей та належать нотаріальному посвідченню чи спеціальній реєстрації.

Окрім вищезгаданих, дитина має й інші, передбачені Сімейним кодексом України, Законом України “Про молодіжні та дитячі громадські організації”, Законом України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, Законом України “Про освіту” права. А саме:

  • бути вислуханою батьками, іншими членами сім’ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також з питань сім’ї;
  • власності на майно, придбане батьками або одним з них для забезпечення розвитку, навчання та виховання (одяг, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання);
  • висловити свою думку щодо способу управління її майном та на відшкодування матеріальних збитків за шкоду, завдану її майну;
  • з 14 років брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання, а також і на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними;
  • з 16 років змінити своє прізвище та ім’я у порядку, встановленому законом;
  • з 14 років вільно самостійно пересуватися по території України і вибирати місце перебування;
  • з 16 років вільно самостійно виїжджати за межі України;
  • з 6 до 18 років об’єднуватись у дитячі громадські організації;
  • з 14 до 35 років об’єднуватись у молодіжні організації;
  • противитися неналежному виконанню батьками своїх обов’язків щодо неї;
  • звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій, а з 14 років – безпосередньо до суду.

Права та обов'язки біженців і осіб, які потребують додаткового захисту

Основним правовим документом щодо вказаного питання є Закон України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" від 08.07.2011.

Згідно визначення, який дає цей Закон біженець - це особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Особою, яка потребує додаткового захисту, вважається особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.

Особа, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, має право на:

  • тимчасове працевлаштування, навчання, медичну допомогу в порядку, встановленому законодавством України;
  • проживання у родичів, у готелі, піднаймання житлового приміщення або користування житлом, наданим у пункті тимчасового розміщення біженців;
  • безоплатну правову допомогу в установленому порядку;
  • конфіденційне листування з УВКБ ООН та право на відвідання співробітниками УВКБ ООН;
  • інші права, передбачені Конституцією та законами України для іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України.

Особа, яка звернулася за наданням статусу біженця чи додаткового захисту і стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зобов'язана:

подати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, відомості, необхідні для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

відбути до визначеного місця тимчасового проживання у разі одержання направлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту;

проходити медичне обстеження на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту;

з'являтися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, у визначений ним строк;

повідомляти центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, про свої поїздки за межі адміністративно-територіальної одиниці України, на території якої вона проживає.

Особа, яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, має рівні з громадянами України права на:

  • пересування, вільний вибір місця проживання, вільне залишення території України, крім обмежень, встановлених законом;
  • працю;
  • провадження підприємницької діяльності, не забороненої законом;
  • охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування;
  • відпочинок;
  • освіту;
  • свободу світогляду і віросповідання;
  • направлення індивідуальних чи колективних письмових звернень або особисте звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів;
  • володіння, користування і розпорядження своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності;
  • оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб;
  • звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
  • безоплатну правову допомогу в установленому порядку.

Особа, яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, має рівні з громадянами України права у шлюбних та сімейних відносинах.

Особа, яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, має право на одержання грошової допомоги, пенсії та інших видів соціального забезпечення в порядку, встановленому законодавством України, та користування житлом, наданим у місці проживання.

Особа, яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, користується іншими правами і свободами, передбаченими Конституцією та законами України.

Особа, яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зобов'язана:

повідомляти протягом десяти робочих днів центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, про зміну прізвища, складу сім'ї, сімейного стану, місця проживання, набуття громадянства України або іншої держави, надання притулку або дозволу на постійне проживання в іншій державі;

знятися з обліку і стати на облік центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за новим місцем проживання у разі зміни місця проживання і переїзду до адміністративно-територіальної одиниці України, на яку поширюється повноваження іншого центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту;

проходити щорічну перереєстрацію у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем проживання. Порядок перереєстрації біженців або осіб, які потребують додаткового захисту, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.

Як бачимо, цей Закон визначає порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового захисту, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту в Україні.

 

Переяслав – Хмельницьке міськрайонне управління юстиції

НАЦБАНК РОЗ’ЯСНИВ УКРАЇНСЬКИМ БАНКАМ – ПРИЙМАТИ ЕЛЕКТРОННІ ВИТЯГИ, ВИПИСКИ ТА ДОВІДКИ З ДЕРЖРЕЄСТРІВ НА РІВНІ З ПАПЕРОВИМИ

Національний банк України у відповідь на численні звернення громадян про відмови з боку банківських установ приймати електронні витяги, виписки та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців направив до всіх вітчизняних банків роз’яснення, яким зобов’язав банківські установи приймати електронні документи, отримані громадянами чи юридичними особами з державних реєстрів в електронній формі, так само як і їх паперові аналоги.

Документ зазначає: відповідно до Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затвердженого наказом Мін’юсту №466/5 від 31 березня 2015 року, відомості, що містяться в державному реєстрі можуть надаватися державними реєстраторами як у паперовій, так і в електронній формах.

Крім того, аналогічні документи можуть бути отримані громадянами без участі держреєстратора через офіційний веб-сайт розпорядника реєстру у вигляді електронних документів.

Та найголовніше: пункт 2 даного наказу відповідно до положень Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», визначає, що виписки, витяги та довідки в паперовій та електронній формах мають однакову юридичну силу.

Зі свого боку Міністерство юстиції закликає українців користуватися електронними сервісами. Адже це можливість без черг та без необхідності спілкування з чиновниками отримати всі необхідні документи.

Для цього користувачам навіть не знадобиться виходити з дому чи офісу. Отримати довідку, витяг чи виписку з державних реєстрів можна, заповнивши відповідну форму на оновленому сайті Мін’юсту new.minjust.gov.ua

Вся процедура займає лише кілька хвилин. При бажанні, отримані документи можна роздрукувати необмежену кількість разів.

Мін’юст нагадує: якщо представники якогось із органів чи банківських установ відмовляються приймати отримані через онлайн-сервіси документи, про такі випадки слід одразу повідомляти представникам Міністерства юстиції за телефоном гарячої лінії 0(44) 279-82-55 або листом на електронну адресу Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

 

Переяслав – Хмельницьке міськрайонне управління юстиції

Інформація управління юстиції!

У 2014 році Українці отримали 4,8 млн послуг з реєстрації. З них 1,3 млн становили виписки, витяги та довідки.

Для реєстрації чи отримання довідки громадяни з ночі мали займати чергу. Та й це не завжди було гарантією, що вдасться потрапити до спеціаліста саме в цей день.

Нескінченні черги та незручності створювали плодюче підґрунтя для корупційних схем. За прискорене «вирішення» питання бізнесменам в середньому доводилося платити 300 грн.

У рамках реформ забезпечено відкритий доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

8 квітня запущено систему надання електронних онлайн сервісів. Зареєструвати бізнес та отримати необхідну довідку, витяг або виписку можна на оновленому сайті Мін′юсту в режимі онлайн.

З початку роботи через систему надання онлайн сервісів на оновленому сайті Мін’юсту було видано понад 12 тис. електронних довідок. Кількість запитів у окремі дні сягала 600.

Для полегшення ведення бізнесу в аграрних регіонах з 1 квітня право проводити реєстрацію договорів оренди земельних ділянок сільгосппризначення було надане нотаріусам.

Крім того, Мін’юст розробив 2 законодавчі акти, які вдосконалюють процедури примусового виконання рішень та запроваджують змішану систему. Їх підтримав Уряд та Рада з питань судової реформи при Президентові.

 

Мін’юст підготував 2 проекти законів для спрощення процедур реєстрації бізнесу та майна:

-  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедур надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

-  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедур надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних  осіб - підприємців».

 

Запропоновані в цих документах новели забезпечать децентралізацію повноважень та запровадять вільний вибір суб'єкта реєстрації. Право проводити такі дії буде надано:

-      органам місцевого самоврядування та держадміністраціям;

-      нотаріусам (незалежно від посвідчення нотаріальної дії);

-      акредитованим Мін’юстом банківським установам;

-      держвиконавцям (накладення та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно).

 

Законопроекти покращать якість надання адміністративних послуг шляхом:

- створення конкурентного середовища між суб'єктами, які наділені повноваженнями з проведення державної реєстрації;

-  запровадження принципу екстериторіальності в межах області для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та в межах України для державної реєстрації бізнесу та громадських формувань;

-      запровадження можливості подання електронних документів для державної реєстрації;

-      заповнення заяви безпосередньо державним реєстратором.

 

Буде забезпечено удосконалення сервісів, які надаються громадянам:

-      уводяться механізми, які скоротять кількість відмов у держреєстрації майна та обтяжень;

-      уніфікуються процедури реєстрації юросіб, громадських формувань та фізосіб-підприємців;

-      скорочено перелік документів для реєстрації бізнесу;

-      буде розкрито інформацію про права на нерухоме майно як за об'єктом, так за суб'єктом;

-    створюються нові можливості надання інформації про нерухоме майно для органів держвлади та інших юросіб залежно від потреб (офіційна статистична інформація, вибірка за певними об'єктами нерухомого майна тощо);

-      скасовується щорічне підтвердження та щорічна подача фінзвітності;

-      забезпечено перехід на електронну форму документів;

-   створення єдиного реєстру на базі Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осібпідприємців, Єдиного ліцензійного реєстру, Реєстру документів дозвільного характеру, Єдиного реєстру громадських формувань, Реєстру громадських об’єднань та Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.

 

Буде створено надійну систему державного контролю у сфері державної реєстрації:

-      нормативно-методичне регулювання порядку державної реєстрації Мін'юстом;

-      дворівневе адміністративне оскарження рішень державних реєстраторів;

-      дієві механізми реагування у разі виявлення порушень.

 

Плата за державну реєстрацію.

У сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно:

-   плата за проведення державної реєстрації залежить від об'єкта, його розміру, а також від того, заявником є фізична чи юридична особа;

-   плата на надання інформації про зареєстровані речові права визначається Кабінетом Міністрів України.

У сферідержавної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань та фізичних осіб – підприємців:

-  у разі подання документів у електронній формі адміністративний збір та плата за надання відомостей зменшуються на 25 відсотків.

Для прикладу, вартість повного витягу з реєстру підприємців становить 45,68 грн безпосередньо за послугу та 3 гривні – комісія Ощадбанку. Загальна вартість – 48,68 грн, тобто 75% від вартості паперового аналогу.

Повний витяг з реєстру нерухомості коштує 21 грн.

Скорочена інформація про компанію, а також послуга з реєстрації бізнесу надаються безкоштовно. Так само безкоштовно громадяни можуть отримати додаткові копії уже сформованих документів.

Законопроекти забезпечать належне фінансове забезпечення діяльності у сфері державної реєстрації завдяки процедурі розподілу адміністративного збору:

-      адміністративний збір за державну реєстрацію державними реєстраторами виконавчих комітетів міських рад міст обласного значення, зараховується в повному обсязі до місцевих бюджетів за місцем надання послуг, а у разі проведення державної реєстрації державними реєстраторами держадміністрацій, зараховується в повному обсязі до Державного бюджету України за місцем надання послуг;

-      у разі проведення державної реєстрації банком або приватним нотаріусом на фінансове забезпечення цієї діяльності спрямується 60% адміністративного збору, який залишатиметься у відповідного суб'єкта;

-      фінансове забезпечення інших реєстраторів здійснюється за рахунок коштів Державного та місцевих бюджетів відповідно до законодавства.

 

Відомості управління юстиції!

14 жовтня 2014 року на вимогу ЄС Верховна Рада ухвалила Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів».

Закон набув чинності 25 жовтня.

Закон передбачає внесення відомостей щодо кінцевих бенефіціарів (вигодонабувачів) підприємств до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Засновники/підписанти мали до 25 травня подати державному реєстратору спеціальну реєстраційну картку – Форму 4.

12 травня 2015 року внесено зміни до деяких законодавчих актів, серед яких замінено термін «кінцевий вигодоодержувач» на термін «кінцевий бенефіціарний власник (контролер)». У відповідності до цього закону було змінено редакцію Форми 4.

У період від жовтня до кінця квітня, коли з’явилась нова редакція, у підприємців була можливість подавати стару редакцію Форми 4. Тим, хто зробив це, здавати форму повторно не потрібно.

 

За цей час було виявлено певні недоліки закону.

  1. Закон передбачав подання відомостей, які вже є в наявності Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців.
  2. Станом на початок 2015 року кількість зареєстрованих юридичних осіб становила понад 1 млн.

Державний реєстратор протягом робочого дня опрацьовує близько 50 пакетів документів.

Таким чином більшість юридичних осіб не зможе вчасно подати необхідні відомості, що призведе до накладання штрафів у розмірі від 300 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

Небажання підприємців завчасно заповнити та здати Форму 4, а також вищезгадані недоліки, на початку травня призвели до формування черг у відділах реєстрації.

Громадянам доводилося з ночі займати черги. Однак і це не було гарантією потрапляння до спеціаліста в цей день – багатьом доводилося приходити до реєстраційних служб по 2-3 дні.

Одразу ж явилися спритники, які за плату від 300 до 700 грн пропонували пройти до реєстратора поза чергою.

Бізнесменам, навіть, приходили СМС повідомлення з пропозиціями здати Форму 4 «під ключ».

Проблеми, яких завдає бізнесу подання Форми 4 щодо кінцевих бенефіціарів підприємств – постійно перебувають на контролі Мін’юсту.

Мін’юст уже напрацював кілька варіантів зменшення цих черг, які вилилися в проект закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи».

 

Законопроект передбачає:

продовження на чотири місяці строків подання відомостей про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичними особами, які були зареєстровані до 25 листопада 2014 року.

-  звільнення від обов’язку подання відомостей про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) релігійних організацій, державних та комунальних підприємств, юридичних осіб, учасниками яких є виключно фізичні особи, якщо кінцеві бенефіціарні власники (контролери) таких юридичних осіб збігаються з їх учасниками (членами).

 

Прийняття цього закону забезпечить:

-   спрощення державної реєстрації юридичних осіб;

-   зниження корупційних ризиків;

-   забезпечення ефективного використання робочого часу державних реєстраторів та суб’єктів господарювання;

-   зменшення невдоволення серед суб’єктів господарювання – юридичних осіб та напруги у підприємницькому
   середовищі;

-   недопущення накладання значних штрафів на добросовісних суб’єктів господарювання. 

ПРАВОВА ДОПОМОГА МЕШКАНЦЯМ КИЇВЩИНИ

ПРАВОВА ДОПОМОГА МЕШКАНЦЯМ КИЇВЩИНИ

Відповіді на запитання підготовлено Обласною робочою групою з питань надання правової допомоги учасникам АТО під керівництвом заступника голови Київської обласної державної адміністрації Дмитра Христюка.

1. Порядок в’їзду та виїзду зі зони АТО.

22 січня 2015 року Службою безпеки України було опубліковано Витяг з тимчасового порядку здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей. Згідно із цим порядком в’їзд та виїзд здійснюється винятково за перепустками, що видаються координаційним центром та координаційними групами.

Перепустка іноземцю або особі без громадянства, видається за умови надання ними згоди на обробку та зберігання їх персональних даних в інформаційно-телекомунікаційній системі та при наявності однієї з наступних підстав →

1) проживання на неконтрольованій (контрольованій) території близьких родичів чи членів сім’ї іноземця або особи без громадянства, що підтверджується документами, виданими уповноваженими державними органами України;

2) розташування на неконтрольованій (контрольованій) території місця поховання близьких родичів або членів сім’ї, що підтверджується відповідними документами;

3) смерті близьких родичів або членів сім’ї на неконтрольованій (контрольованій) території, що підтверджується відповідними документами;

4) необхідності участі у забезпеченні національних інтересів України з метою мирного врегулювання конфлікту, чи з гуманітарних міркувань (виключно за клопотанням або погодженням з МЗС);

5) необхідності виконання дипломатичних та консульських функцій, в тому числі в рамках діяльності міжнародних організацій, членом яких є Україна (виключно за клопотанням або погодженням з МЗС).

Рішення про видачу перепустки приймається протягом 10 днів після звернення особи до уповноважених органів. Для отримання перепустки необхідно подати наступні документи:

1) заяву, в якій обов’язково вказується маршрут переміщення (населені пункти), термін знаходження в районі проведення АТО (контрольованій чи неконтрольованій території);

2) паспортний документ (після пред’явлення повертається);

3) документ, що підтверджує перебування на території України на законних підставах (для іноземців та осіб без громадянства);

4) копію сторінки паспортного документа або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними особи, з перекладом українською мовою, засвідченим в установленому порядку (для іноземців та осіб без громадянства);

5) документ, що підтверджує мету в’їзду на неконтрольовану територію: копії документів, що підтверджують проживання особи, яка намагається в’їхати на неконтрольованій (контрольованій) територію проведення антитерористичної операції, або її близьких осіб родичів чи членів сім’ї на території проведення АТО; документ, що підтверджує місце поховання близьких осіб на неконтрольованій (контрольованій) території; телеграми, завірені закладами охорони здоров’я, про смерть або хворобу близьких осіб на неконтрольованій (контрольованій) території; документи, що підтверджують право власності на об’єкти нерухомості, які знаходяться на неконтрольованій (контрольованій) території; клопотання або погодження МЗС України для осіб, зазначених у підпунктах 4, 5 пункту 7.2 та підпункті 6 пункту 7.3 цього Порядку; інші документи, що можуть підтвердити мету в’їзду на неконтрольовану (контрольованій) територію; 6) для іноземців та осіб без громадянства — документ, що підтверджує наявність достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування на території України або відповідні гарантії приймаючої сторони (крім іноземців та осіб без громадянства, яким перепустка видається за умов, передбачених підпунктами 4,5 пункту 7.3 цього Порядку).

Порядком передбачені наступні підстави для відмови у видачі перепустки →

1) коли особою створено чи може бути створено загрозу національній безпеці держави або охороні громадського порядку, забезпеченню охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають на території України;

2) коли паспортний документ підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі;

3) подання особою завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;

4) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що особа має інші, ніж заявлені у заяві, підстави та мету в’їзду на неконтрольовану (контрольовану) територію або якщо вона не надала підтвердження щодо підстав та мети в’їзду на зазначену територію;

5) відсутності у іноземця чи особи без громадянства документа, що підтверджує наявність достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування на території України або відповідних гарантій приймаючої сторони.

2. Кому присвоюється звання Герой України та які пільги передбачені для таких осіб?

Вищим ступенем відзнаки в Україні є звання Герой України. Звання Герой України є державною нагородою та присвоюється громадянам України за здійснення визначного геройського вчинку або визначних трудових досягнень. Присвоєння звання Герой України провадиться указом Президента України. Герою України вручається орден "Золота Зірка" за здійснення визначного геройського вчинку або орден Держави - за визначні трудові досягнення. Особами, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, вважаються Герої Соціалістичної Праці, Герої України та повні кавалери ордена Трудової Слави.

Особам, яким присвоєно звання Герой України, надаються такі пільги →

1) надбавки до пенсій, які вони отримують, у розмірі 200 процентів мінімальної пенсії за віком, фінансування яких здійснюється за рахунок Державного бюджету України;
2) зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства;
3) першочергове безплатне особисте і безплатне членів їх сімей (дружини (чоловіка) і дітей віком до 18 років) обслуговування в амбулаторно-поліклінічних закладах усіх типів та видів, позачергова безплатна особиста і безплатна членів їх сімей (дружини (чоловіка) і дітей віком до 18 років) госпіталізація і лікування в стаціонарах, госпіталях, лікарнях, а також збереження безплатного обслуговування зазначених осіб у поліклініках та інших медичних закладах, до яких вони були прикріплені у період роботи до виходу на пенсію. Зазначені пільги зберігаються за одним із подружжя, що пережило, і дітьми віком до 18 років;
4) першочергове безплатне забезпечення ліками, що придбані за рецептами лікаря, доставка за його висновком ліків додому;
5) безплатне виготовлення і ремонт зубних протезів (крім виготовлених з дорогоцінних металів);
6) безоплатне першочергове забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації визначаються Кабінетом Міністрів України;
7) звільнення передбачених цією статтею осіб і членів їх сімей, що спільно проживають з ними, від квартирної плати, незалежно від форм власності житлового фонду, оплати комунальних послуг у межах норм, встановлених законодавством (водопостачання, каналізація, газ, електроенергія, гаряче водопостачання, центральне опалення, а в будинках, що не мають центрального опалення, - надання палива, придбаного у межах норм, встановлених для продажу населенню, та інші види комунальних послуг), від плати за користування домашнім телефоном і позавідомчою охоронною сигналізацією житла незалежно від виду житлового фонду. Зазначені пільги зберігаються за одним із подружжя, що пережило, і батьками Героїв Соціалістичної Праці, Героїв України, повних кавалерів ордена Трудової Слави;
8) першочергове поліпшення житлових умов при наданні житла у будинках державного, у тому числі відомчого, і громадського житлового фонду з наданням при цьому додаткової жилої площі до 20 квадратних метрів;
9) звільнення від оплати послуг за оформлення документів на право власності на квартиру при її приватизації;
10) безплатний капітальний ремонт жилих будинків (квартир), що знаходяться у їх власності, або компенсація витрат на його проведення при виконанні власними силами відповідно до Положення про систему технічного обслуговування, ремонту та реконструкції жилих будинків;
11) першочерговий відпуск місцевих будівельних матеріалів на будівництво індивідуальних жилих будинків і на капітальний ремонт житла;
12) позачергове користування всіма видами послуг зв'язку, позачергове і безплатне встановлення домашніх телефонів, позачергове і безплатне обладнання житла засобами позавідомчої охоронної сигналізації;
13) першочергове придбання акцій за їх номінальною вартістю на суму і за рахунок виданих Герою Соціалістичної Праці, Герою України, повному кавалеру ордена Трудової Слави, членам їх сімей, що спільно проживають з ними, приватизаційних майнових сертифікатів;
14) першочергове придбання за рахунок власних коштів акцій за їх номінальною вартістю на половину суми виданих зазначеним у цій статті особам і членам їх сімей, що спільно проживають з ними, приватизаційних майнових сертифікатів;
15) безплатний проїзд один раз на рік (туди і назад) залізничним транспортом у двомісному купе спальних вагонів швидких і пасажирських поїздів, водним транспортом у каютах першого класу (на місцях першої категорії) експресних і пасажирських ліній, повітряним або міжміським автомобільним транспортом;
16) безплатне користування внутріміським транспортом (трамваєм, автобусом, тролейбусом, метрополітеном, водними переправами) і поїздами приміського сполучення, а в сільській місцевості - автобусами внутріобласних ліній; 17) позачергове придбання квитків на всі види залізничного, водного, повітряного і автомобільного транспорту;
18) щомісячна виплата грошової компенсації витрат на автомобільне паливо з розрахунку 50 літрів високооктанового бензину на місяць відповідно до діючих цін на паливо (за наявності особистого автотранспорту);
19) позачергове користування усіма видами послуг підприємств торговельно-побутового обслуговування, при відвідуванні культурно-видовищних і спортивно-оздоровчих закладів;
20) переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників незалежно від часу роботи на даному підприємстві, в установі або організації, першочергове працевлаштування при ліквідації 
підприємства, установи або організації;
21) безплатне навчання і перенавчання нових професій за місцем роботи в учбових закладах системи державної підготовки і перепідготовки кадрів, а також у платних навчальних закладах і на курсах;
22) надання зазначеним особам щорічної оплачуваної відпустки, а також додаткової відпустки без збереження заробітної плати терміном до трьох тижнів на рік у зручний для них час;
23) безплатне поховання померлого (загиблого) Героя Соціалістичної Праці, Героя України, повного кавалера ордена Трудової Слави;
24) спорудження на могилі померлого (загиблого) надгробка за встановленим Урядом України зразком. Додаткові витрати, пов'язані із зміною встановленого Урядом України зразка надгробка, оплачуються сім'єю померлого (загиблого) чи організацією-спонсором;
25) виплата дружині (чоловіку) і дітям віком до 18 років у разі смерті (загибелі) одноразової допомоги в розмірі п'яти прожиткових мінімумів, затверджених законом на день смерті (загибелі), у розрахунку на місяць на одну особу.

3. Як призначається одноразова грошова допомога у разі встановлення інвалідності військовослужбовця?

Одноразова грошова допомога у разі встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів виплачується відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (із змінами), у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013р. №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори або для проходження служби у військовому резерві».

Підставами для отримання одноразової грошової допомоги є →
встановлення інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання обов’язків військової служби (в період проходження військової служби) або внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби (в період проходження ним військової служби), чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин —для військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби одноразову допомогу встановлено у розмірі: за 1 групу— 304,5 тис. грн. (250-кратний прожитковий мінімум); за 2 групу — 243,6 тис. грн. (200-кратний прожитковий мінімум); за 3 групу — 182,7 тис. грн. (150-кратний прожитковий мінімум); встановлення інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби — для осіб, звільнених з військової служби одноразову допомогу встановлено у розмірі: за 1 групу — 146,2 тис. грн. (120-кратний прожитковий мінімум); за 2 групу — 109,6 тис. грн. (90-кратний прожитковий мінімум); за 3 групу — 85,3 тис. грн. (70-кратний прожитковий мінімум); встановлення інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов’язаному або резервісту при виконанні обов’язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві — для військовозобов’язаних або резервістів одноразову допомогу встановлено у розмірі: за 1 групу — 146,2 тис.
грн. (120-кратний прожитковий мінімум); за 2 групу — 109,6 тис. грн. (90-кратний прожитковий мінімум); за 3 групу —85,3 тис. грн

Цей вид допомоги оформлюється та виплачується →
членам сімей, батькам та утриманцям загиблого (померлого), особам, звільненим з військової служби — через обласні військові комісаріати (Київський міський військовий комісаріат); військовослужбовцям, військовозобов’язаним або резервістам, призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві— через військові частини , яких вони проходять службу або збори.

Особи, які мають право на одноразову допомогу звертаються з документами, зазначеними у наведеному нижче переліку, до обласного військового комісаріату або відповідної військової частини. Комплект документів перевіряється та надсилається за належністю до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для розгляду Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги, після чого вони подаються Міністру оборони України для прийняття рішення. Уразі прийняття позитивного рішення кошти перераховуються обласному військовому комісаріату (військовій частині), до якого були подані документи, для виплати одноразової допомоги отримувачам в порядку черговості відповідно до дати подання документів після отримання Міністерством оборони коштів, передбачених для цих цілей.

Перелік необхідних документів на одержання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності → 
- заява про виплату одноразової грошової допомоги (стандартний бланк є у військкоматі або військовій частині);
- копія довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка та причинного зв’язку втрати працездатності, або встановленої інвалідності (видається комісіями МСЕК Міністерства охорони здоров’я);
- копія довідки ВЛК, свідоцтва про хворобу (видається медичними установами, де проводилось лікування);
- копія довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), видається у військовій частині; витяг із наказу командира військової частини про виключення зі списків особового складу частини, а для військовослужбовців строкової військової служби — копія військового квитка (для звільнених із служби);
- копії сторінок паспорта отримувача одноразової допомоги з даними про прізвище, ім’я та по батькові і місце реєстрації;
- копія ідентифікаційного коду отримувача.

 

Всі копії завіряються у військовому комісаріаті (військовій частині), який приймає документи для виплати одноразової допомоги.

Відповіді на питання підготувала головний спеціаліст юридичного відділу управління юридичного забезпечення та контролю КОДА Ольга Васильчишина.

Додаткова інформація за тел.: 286-87-80.

Конфіскований автомобіль передали на АТО

   05.05.2015 року о 14.30 в приміщенні відділу державної виконавчої служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції відбулося засідання комісії у складі: головуючого – начальника відділу державної виконавчої служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Соколова Г.О., представника відділу ДВС Переяслав-Хмельницького МРУЮ – заступника начальника відділу Дудки С.П.; представника за дорученням Переяслав Хмельницької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області – Кононової І.О.; представника за дорученням управління фінансів Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації – Крюкової Т.І., представника за дорученням військової частини польової пошти В1060 Потоцького В.В.

    Заслухавши доповідь Дудки С.П. щодо стану виконання виконавчого листа Бориспільського міськрайонного суду № 1-кп/359/190/2013 359/6532/13-к від 27.09.2013 року, про конфіскацію у Глоби Анатолія Миколайовича автомобіля марки ВАЗ 21011, взявши до уваги вимоги п. 20 Постанови Кабінету міністрів України №985 від 11.07.2002 про порядок розпоряджання майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, в зв’язку з тим, що транспортний засіб марки ВАЗ 21011 не реалізовано у порядку, встановленому Закону України «Про виконавче провадження», та до відділу ДВС Переяслав-Хмельницького МРУЮ надійшла заява Військової частини польової пошти В1060 про передачу їм в користування для потреб АТО вищевказаного транспортного засобу рішенням комісії вирішено питання про безоплатну передачу транспортного засобу марки ВАЗ 21011 Військовій частині польової пошти В1060 для потреб АТО.

Начальник відділу державної виконавчої служби
Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції
Григорій Соколов