Деклараційна кампанія - 2018

Карта залучення міжнародної допомоги

Реформи

Федерація футболу

На допомогу захисникам Батьківщини!



Контроль за збереженням насіннєвого матеріалу

Суб’єкти насінництва та розсадництва, відповідно до ст. 13 Закону України «Про насіння і садивний матеріал» зобов’язані здійснювати внутрішньогосподарський контроль за виробництвом та обігом насіння і садивного матеріалу. Основне завдання внутрішньогосподарського контролю в осінньо-зимовий період це забезпечити повне зберігання сухого насіння від псування і засміченості іншими культурами і сортами. Для цього складають план розміщення насіння в насіннєсховищах.
           Відповідно до ДСТУ 2240-93 сховища повинні бути критими та сухими, знезараженими від комірних шкідників. Мішки зберігають при вологості насіння, яка не перевищує стандартну, на настилах або піддонах, віддалених від підлоги не менше ніж на 15 см, а від стіни – 70 см. Розміри штабелів та відстань між ними повинні сприяти відбору проб насіння з будь-якого місця і проведенню технологічних операцій. У сховищі, біля входу, прикріпляють карту розміщення й пересування партій.

При зберіганні насіння насипом висота бурту не повинна перевищувати: для олійних – 1,5 м, інших культур – 2 м. У складських приміщеннях з активною вентиляцією висота бурту насіння зернових культур допускається до 3 м.  Слід уникати розміщення в сусідніх засіках насіння важковідокремлюваних культур (жито і пшениця, ячмінь і овес).

Усі партії добазового та базового насіння незалежно від призначення, а також партії сертифікованого насіння першої генерації, призначені для реалізації підлягають обов’язковому пакуванню та маркуванню.

Слід також зазначити, що упаковки повинні забезпечувати надійну цілісність їх вмісту під час зберігання і транспортування та унеможливлювати зміну їх вмісту після закриття упаковок.

Маркування партій насіння згідно до «Порядку маркування та пакування партій насіння» покладено на суб’єктів насінництва та розсадництва, і здійснюється ними в процесі доробки та пакування насіння.

         Графік внутрішньогосподарського контролю складається з таким розрахунком, щоб до сівби або реалізації насіння мати свіжі дані про його якість. Для обліку проходження насіння, його руху й якості агроном і завідувач насіннєвого складу ведуть Шнурову книгу обліку насіння встановленої форми. Записи в ній мають відповідати даним бухгалтерського обліку, сортовим і насіннєвим документам. Контроль за зберіганням насіння включає в себе постійний моніторинг температури та вологості насіння за допомогою вологомірів та термоштанг, що дає змогу своєчасно виявити та запобігти його псуванню. Кожна партія насіння, що зберігається, повинна пройти перевірку посівних якостей та отримати Сертифікат, що засвідчують посівні якості насіння або товарні якості садивного матеріалу, а до закінчення терміну дії документу про якість, здійснити аналіз повторно.  Внутрішньогосподарський контроль необхідно проводити на всіх етапах доробки насіння. Він здійснюється керівниками господарств, агрономічним персоналом фермерами та іншими суб’єктами, які вирощують або вводять в обіг насіння. Підприємство зобов’язане гарантувати відповідність насіння і садивного матеріалу, що підлягає реалізації, сортовим і посівним (товарним) якостям, зазначеним у сертифікатах на насіння і садивний матеріал.

 

Головний спеціаліст відділу контролю в сфері насінництва та розсадництва Управління фітосанітарної безпеки ГУ Держпродспоживслужби в Київській області   Симоненко Т.В.

Інформує відділ контролю в сфері насінництва та розсадництва ГУ Держпродспоживслужби в Київській області . Фальсифікати та підробки в посівному матеріалі

На даний час маємо ситуацію, коли на насіннєвому ринку присутні підробки насіннєвого та садивного матеріалу. Порушуючи права інтелектуальної власності на сорт рослин, в обігу зустрічається насіння, яке не відповідає сорту та з дуже низькими показниками якості. Отже, придбання насіння без відповідних сортових та посівних документів пов’язане з дуже високими ризиками.

      Споживачів ошукують шляхом змішування насіння високої якості з тим, що взагалі несхоже, або замість генерації насіння заявленої у документах використовують нижчі генерації, можуть під маркою дорогого імпортного насіння продавати дешевий фальсифікований матеріал.

       Тому  Головне Управління Держпродспоживслужби в Київській області при виборі, купівлі насіння радить дізнатися  чи включений даний сорт до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні , звернути  увагу на наявність у продавців сертифікатів на насіння. Кожна партія насіння, яка призначена для реалізації, повинна супроводжуватись сертифікатом, що засвідчує сортові якості насіння та сертифікатом, що засвідчує посівні якості насіння. Сертифікати  являються державними документами і підтверджують сортові та посівні якості партії насіння. Строк дії сертифіката, що засвідчує сортові якості насіння або садивного матеріалу, є необмеженим. Строк дії сертифіката, що засвідчує посівні якості насіння або садивного матеріалу визначений пунктом 29 Порядку проведення сертифікації, видачі та скасування сертифікатів на насіння та/або садивний матеріал, затвердженого постановою КМУ від 21 лютого 2017 р. № 97. Гарантійний термін зберігання якості насіння повинен відповідати терміну чинності «Сертифікату, що засвідчує посівні якості насіння». Перевірити їх чинність можна в  Реєстрі сертифікатів на насіння та/або садивний матеріал, який знаходить цілодобово у вільному доступі. На їх основі продавець зобов’язаний виписати вам супровідні документи, які визначені згідно з ДСТУ 4138-2002 “Насіння сільськогосподарських культур. Методи визначення якості”, а саме:

- «Атестат на насіння» - на оригінальне (добазове) та елітне (базове) насіння;

- «Свідоцтво на насіння» - на насіння репродукцій (сертифіковане);

- «Свідоцтво на гібридне насіння» - на насіння гібридів першого покоління.

       Для партій насіння овочевих, баштанних культур та кормових коренеплодів виписується також Довідка про сортові і посівні якості насіння згідно ДСТУ 6006:2008. Всі вищеперераховані документи підтверджують гарантію якості насіння згідно з ДСТУ 4138-2002.

       Ці документи видає споживачеві виробник чи реалізатор насіння. У разі перепродажу посередник (перекупник) видає нові супровідні документи на якість насіння (під свою відповідальність).Сертифікати на насіння або садивний матеріал та супровідні документи є дійсними на всій території України.                                           Будь-яка партія насіння, що призначена для реалізації повинна бути затарована і промаркована етикетками встановленого зразка. Етикетки мають відповідати формі передбаченій наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.07.2017 р № 348 «Про затвердження Порядку маркування та пакування партій насіння і форми етикетки. Номер партії насіння та інші відомості про партію, що вказуються в сертифікаті повинні збігатися з даними, зазначеними на етикетці для маркування партії насіння. Етикетка повинна містити всю необхідну інформацію про партію насіння: суб’єкт, культура, сорт, категорія/генерація, номера партії та етикетки, маса, місяць та рік пакування, відомість щодо протруєння та ін.

        З метою врегулювання спірних питань між суб’єктами господарювання стосовно посівних якостей придбаного насіння і товарних якостей придбаного садивного матеріалу визначена офіційна процедура проведення арбітражного (експертного) визначення посівних якостей насіння і товарних якостей садивного матеріалу (Постанова Кабінету міністрів України № 615 від 18 серпня 2017 «Про затвердження Порядку арбітражного (експертного) визначення якості насіння і садивного матеріалу» та «Порядку оформлення заяв для проведення арбітражного (експертного) визначення якості насіння і садивного матеріалу»). На вимогу заявника у разі встановлення невідповідності посівних якостей насіння або товарних якостей садивного матеріалу акредитовані лабораторії Держпродспоживслужби здійснюють арбітражне аналізування.

        Нагадуємо, що Порушення порядку та умов ведення насінництва та розсадництва (Стаття 104–1 Кодексу), а саме: виробництво, заготівля, пакування, маркування, затарювання, зберігання насіння, садивного матеріалу з метою продажу без додержання методичних і технологічних вимог або реалізація їх без документів про якість, а так само інше введення в обіг насіння, садивного матеріалу з порушенням встановленого порядку – є підставою для накладення штрафу на громадян до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від семи до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

 

Головний спеціаліст відділу контролю в сфері насінництва та розсадництва

 ГУ Держпродспоживслужби в Київській області                                                                              Симоненко Т.В.

ФАЛЬСИФІКАТИ ЗАСОБІВ ЗАХИСТУ РОСЛИН

Наше сучасне землеробство потребує не лише необхідних ґрунтообробних машин, якісного насіння, мінеральних добрив, палива, але і застосування високоякісних та ефективних засобів захисту рослин – пестицидів. 

Пестициди – це хімічні речовини, які покликані зберігати рослини, захищаючи їх від шкідливих організмів. Застосування пестицидів допомагає контролювати бур’яни, шкідників та хвороби, захищати та обробляти продовольчі культури на етапі росту                 ( наприклад зернові,плодові, овочеві ), а також забезпечувати високу якість та лежкість               ( здатність до тривалого зберігання) свіжих фруктів та овочів.

 Для виробництва  чи завезення пестицидів на територію України потрібно мати офіційну державну реєстрацію кожного препарату. Процедура офіційної реєстрації Міністерства екології України досить детально розроблена і потребує проведення серії випробувань та перевірок, які здійснюють сертифіковані державні установи.

Всі препарати проходять токсикологічну, екологічну та біологічну експертизи. Лише за наявності позитивних результатів препарат може отримати відповідну реєстрацію і дозвіл на виробництво або ввезення на територію України. Така експертиза кожного пестициду може тривати 5-10 років. Невміле використання пестицидів може бути причиною багатьох негараздів і проблем, тому працювати з пестицидами повинні лише люди, що мають відповідну фахову підготовку. Тут потрібний рівень державного контролю навіть вищий, ніж у фармакології.

Офіційний дозвіл на торгівлю пестицидами в Україні мають дистриб’юторські організації, які працюють прозоро з дотриманням вимог чинного законодавства. Зовсім інша ситуація склалася в діяльності дрібних дистриб’юторів, роздрібної торгівлі, які діють безконтрольно. Безконтрольність і жадоба до наживи призводить до непередбачуваних результатів. Сьогодні в Україні процвітають такі явища, як контрабандне завезення пестицидів і фальсифікат. Пестициди «хімічать» у підпільних цехах, фасують і видають за оригінальні препарати, при цьому стараються підробити тару, наклейки, товарні знаки оригінальних препаратів, які користуються  популярністю у споживача.

Показники , за якими відрізняють фальсифікат – це склад продукту, упаковка, якість і чистота діючої речовини, якість і стабільність формуляцій, параметри забруднення, домішки, а головне – вплив та здоров’я людей і тварин. Більш того, наявність в препараті відповідної кількості діючої речовини не гарантує його оригінальності.

Нелегальні пестициди належним чином не перевіряються контролюючими органами внаслідок мораторію на перевірки і тому є непридатними до використання. Основні види підробок – це продаж генериків під назвою оригінальних препаратів, нелегальне фасування оригінальних продуктів, відсутність діючої речовини в імітації препаративної форми, зниження вмісту діючої речовини, продаж замість препарату невідомих речовин.

 Фальсифікати бувають різними. Це може бути вода з тальком або розбавлені прострочені продукти зі шкідливими домішками, запаковані у просту тару з мінімальною інформацією на етикетках. Та нині ринок наводнили добре виконані копії оригінальних препаратів у високоякісній упаковці. Іноді наклейки яскравіші, ніж на оригінальних упаковках. Причому виробники фальсифікатів дуже швидко вдосконалюють своє виробництво слідом за компаніями – оригінаторами. Вони почали використовувати діючі речовини, аналогічні оригінальним, тару, копіювати захисні елементи – голограми тощо.               Найбільш чутливими до підробок ЗЗР є ринок дрібної розфасовки. Близько 70% пестицидів, які продають в Україні є підробкою. Причому препарат може бути як ефективним, так і не дуже ефективним. Порошкоподібні препарати підробляють додаванням пилоподібних наповнювачів або повною заміною препарату. Водорозчинний і водно – суспензійний концентрати, водний і водно -  спиртовий розчини підробляють, використовуючи воду та спирт. Емульсії та суспензії розводять технічними оливами або порошками.

Відрізнити підробку від оригінального препарату можна за тарою. Роздрібні засоби захисту рослин не розфасовуються в медичну тару. Наприклад, дуже поширений препарат Конфідор Максі (виробник – компанія «Байєр») оригінальний – це крупнозернистий порошок (гранули) світло жовтого кольору, а підробки зустрічаються у вигляді рідини в ампулах або у вигляді таблеток чи капсул.

Найстрашніше у фальсифікатах – невідомі, невивчені домішки, які можуть бути дуже токсичними і мати тривалу післядію, тобто пригнічувати культуру, яка буде висіватись в наступному сезоні. Фальсифіковані пестициди не проходять всіх необхідних етапів реєстраційних випробувань та досліджень. І ніхто не в спромозі не зможе спрогнозувати, як ця невідома хімічна суміш вплине на ваший врожай та на здоров’я людини.

Застосування фальшивого препарату може мати непередбачувані наслідки. Культурні рослини пригнічуються в рості або  гинуть та  мають сильні опіки, препарат не діє на шкідників та збудників хвороб. При цьому господар зазнає великих збитків, які набагато перевищують «економію», яку отримали при купівлі фальсифікату. Але і це ще не все. У підробленому препараті можуть бути присутні найрізноманітніші і непередбачувані домішки, які здатні викликати вроджені каліцтва протягом багатьох поколінь, як у людей так і у тварин.

Тому радимо: купувати засоби захисту рослин лише у фірмових магазинах або у офіційних дистриб’юторів відомих фірм виробників, які мають розгалужену мережу регіональних представників, і не користуватися послугами сумнівних постачальників. Якщо ви не впевнені,що перед вами не підробка вимагайте сертифікати якості на препарат,де повинно бути вказане все  про препарат і телефони виробника,з яким можна зв`язатися  і отримати інформацію щодо захисних елементів на упаковці,та перелік офіційних дистриб`юторів. Сьогодні ми вже не можемо обійтись без використання пестицидів. Багаторічна практика засвідчила, що їх використання за чіткого дотримання регламентів у цілому є безпечним. Застосування підробок і різного роду фальсифікатів може спричинити наслідки, які важко передбачити. Тут може бути що завгодно. Це потужна бомба з невідомим механізмом дії.

 

Державний фітосанітарний інспектор

Держпродспоживслужби в Переяслав-Хмельницькому районі Неїжко В.В.

Заходи запобігання використання незареєстрованих ГМО у відкритих системах

До уваги суб’єктів господарювання!

      Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області звертає увагу сільгоспвиробників на те, що сьогодні в засобах масової інформації, в тому числі в мережі інтернет, зустрічаються оголошення в яких рекламують до продажу сорти сільськогосподарських культур стійких до тих чи інших груп гербіцидів. Дана інформація викликає підозру в тому, що ці сорти можуть бути створені на основі генетично модифікованих організмів (ГМО).

       На даний час, використання генетично модифікованих організмів регулюється Законом України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів». Генетично модифіковані організми, що використовуються у відкритій системі, повинні відповідати вимогам біологічної та генетичної безпеки за умови дотримання передбаченої технології використання.

       Обов'язковою умовою використання ГМО у відкритій системі є наявність методів і методик їх ідентифікації, розроблених за міжнародними стандартами та затверджених в установленому порядку в Україні.

       Забороняється вивільнення в навколишнє природне середовище ГМО без оцінки впливу на довкілля та до їх державної реєстрації.

       До державної реєстрації вивільнення в навколишнє природне середовище ГМО можливе тільки з метою державної апробації (випробовувань). Проведення державної апробації (випробовувань) ГМО у відкритій системі здійснюється виключно на підставі дозволу. Дозвіл видається одноразово на проведення державної апробації (випробовувань) конкретно визначеного ГМО.

       У державній реєстрації ГМО може бути відмовлено в разі отримання науково обґрунтованої інформації щодо їх небезпеки для здоров'я людини або навколишнього природного середовища при використанні за цільовим призначенням. До генетично модифікованих сортів рослин можуть бути застосовані обмеження щодо їх вирощування на землях, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

       Забороняється промислове виробництво та введення в обіг ГМО, а також продукції, виробленої із застосуванням ГМО, до їх державної реєстрації.

       Порушення вимог цього Закону і прийнятих на його основі нормативно-правових актів тягне за собою цивільну, адміністративну, дисциплінарну або кримінальну відповідальність згідно із законом.

       Відповідальність несуть особи, які винні у:

- приховуванні або перекрученні інформації, що могло спричинити або спричинило загрозу життю та здоров'ю людини чи навколишньому природному середовищу;

- недотриманні або порушенні вимог стандартів, регламентів, санітарних норм і правил використання, транспортування, зберігання, реалізації ГМО;

- використанні незареєстрованих ГМО або продукції, отриманої з їх використанням (за винятком науково-дослідних цілей);

- порушенні правил утилізації та знищення ГМО;

- невиконанні законних вимог посадових осіб, які здійснюють державний нагляд і контроль.

Головний спеціаліст відділу контролю
в сфері насінництва і розсадництва
ГУ Держпродспоживслужби в Київській області Симоненко Т.В.


УВАГА! ІЗ 13 ВЕРЕСНЯ В КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ РОЗПОЧИНАЄТЬСЯ ОСІННЯ КАМПАНІЯ З ПЕРОРАЛЬНОЇ ІМУНІЗАЦІЇ ДИКИХ М’ЯСОЇДНИХ ТВАРИН

Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області повідомляє, що з метою збереження стабільної епізоотичної ситуації зі сказу на території Київської області із 13 вересня 2020 року буде проводитись планова пероральна імунізація диких та бродячих м’ясоїдних тварин.

Розповсюдження принад, які містять високоімунну безпечну вакцину проти сказу, буде здійснюватися авіатранспортом в лісових та сільськогосподарських угіддях.

Тому, велике прохання не хвилюватися побачивши принаду (розмір із сірникову коробку) або літак, який розкидає принади, ні в якому випадку не чіпати брикети та не переносити з місця.

Триватиме кампанія з пероральної вакцинації протягом 7-9 днів, в залежності від погодних умов.

http://koda.gov.ua/news/uvaga-iz-13-veresnya-v-kiivskiy-oblasti/




ЗБЕРІГАННЯ НАСІННЄВОГО МАТЕРІАЛУ

зберігання насіннєвого матеріалу

Зберігання насіннєвого матеріалу — завершальний етап технологічного процесу в насінництві. Його завдання - зберегти посівні якості насіння. Найпоширеніші причини погіршення якості насіння під час зберігання: самозігрівання, наявність комах, кліщів і мікроорганізмів, вплив низьких температур, підвищення вологості, проростання. Запобігти цих негативних явищ можна ретельною підготовкою насіння, правильним розміщенням його в складі, дотриманням оптимального режиму зберігання й постійним спостереженням за ним.

       Способи зберігання насіння (насипом, у мішкотарі, контейнерах) та його розміщення повинні забезпечити раціональне використання місткості сховища, не допустити змішування різних партій, забезпечити вільний доступ до кожної з них з метою догляду впродовж всього періоду зберігання. До початку збирання складають план розміщення насіння в сховищах з урахуванням очікуваних обсягів виробництва, планів сівби і реалізації по кожній культурі, сорту, репродукції. Розміщення партій насіння проводять за документами на сортові й посівні якості. У сховищі, біля входу, прикріпляють карту розміщення й пересування партій. У разі зберігання насипом висота зерна не повинна перевищувати 2 м для зернових і зернобобових культур, 1,5 м - для олійних. Висота бурту насіння зернових у сховищі з активною вентиляцією допускається до З м. Стіни закромів мають забезпечувати надійну ізоляцію. Закроми не досипають на 15- 20 см. Насіння, затарене в мішки, складають у штабелі на настилах або піддонах на відстані від підлоги не менше 15 см, від стін сховища і між штабелями - 70 см. Розміри штабелів і відстань між ними повинні забезпечити доступ до насіння з будь-якого місця. Для зручності приймання й видачі насіння між штабелями необхідно залишити технологічні проходи шириною не менше 1,5 м. Добра стійкість штабелю досягається складуванням мішків у шаховому порядку з чергуванням рядів по довжині та ширині.

       Для зручності зберігання насіння і догляду за ним використовують різні типи м'яких і твердих контейнерів (особливо для внутрішніх потреб). Кожну партію насіння на зберіганні забезпечують штабельним ярликом, в якому вказані культура, сорт, категорія (по етапах насінництва), репродукція, маса, рік урожаю й сортовий документ (назва, номер і термін дії). У процесі дихання насіння виділяє вологу, вуглекислий газ і значну кількість тепла, але в сухому середовищі цей процес відбувається повільно й не загрожує зберіганню. Якщо вологість вища критичного порога для пшениці, жита, ячменю - 14,5-15,5, кукурудзи - 13-14, проса - 12-13, соняшнику - 7-9 %, то з'являється вільна вода, у насінні починається активна фізіологічна діяльність, зерно бубнявіє, розвиваються хвороби. Тому зберігати насіння зернових треба за вологості нижче критичної на 3-4, а олійних на 2-3 %. У насінні зернових культур із вологістю нижче 12 % не розвиваються хвороби, а нижче 9 % не з'являються шкідники.

       Контроль за умовами зберігання насіння. Тривалість збереження життєздатності насіння залежить від вологості й температури повітря. Оптимальні умови створюються за низької відносної вологості повітря (це попереджає зволоження насіння) і вологості насіння (14,5-15 %) для колосових культур. Для дотримання таких умов насіннєсховища періодично провітрюють. При сухій погоді температура зовнішнього повітря повинна бути нижчою від температури зернової маси не менше ніж на 4—5 °С, а при вологій погоді на 8 °С і більше. Не менше двох разів на місяць перевіряють вологість насіння методом висушування. Регулярно контролюють температуру насіннєвого матеріалу, а також температуру й відносну вологість повітря в сховищі. Температуру насипу зерна міряють за допомогою термо-штанги в трьох точках на трьох глибинах при висоті насипу біля 1,5 м і на двох (біля підлоги і всередині) при висоті менше 1,5 м. Періодичність такого контролю для свіжозібраного насіння зернових і зернобобових культур у перші 3 місяці один раз на тиждень, олійних - 2, а в подальшому - 2-3 рази на місяць. Після кожного провітрювання, а також переміщення партії вологість визначають повторно. Бажано через 4-6 місяців перекладати мішки, щоб верхні ряди перемістити вниз, а нижні -наверх.

       Контроль якості насіння під час зберігання. У процесі зберігання систематично здійснюють органолептичний контроль насіння (запах, колір, вологість), а також аналітичний контроль за посівними якостями й зараженістю шкідливими комахами, зокрема кліщами. Нагляд ведуть за кожною партією й кожною одиницею насіння, особливо ретельно - за партіями з підвищеною травмованістю і вологістю

        Обстежують на зараженість не тільки насіння, але й тару, стіни, підлогу, щілини та інші місця сховища. Втрата блиску, білявий, сіруватий колір насіння - наслідок самозігрівання та впливу тривалих опадів. Бурий колір насіння люцерни характеризує старе насіння з низькою схожістю. Затхлий запах з'являється у разі зберігання насіння у вологому приміщенні, оселедцевий запах властивий зерну, враженому твердою сажкою. Зморщеність зерна пшениці пов'язана з ураженням його морозом. Цвілий запах з'являється від активної діяльності в зерновій масі шкідливої мікрофлори (цвіль зберігання), що свідчить про підвищену вологість і можливі осередки самозігрівання.

         Графік внутрішньогосподарського контролю складається з таким розрахунком, щоб до сівби або реалізації насіння мати свіжі дані про його якість. Для обліку проходження насіння, його руху й якості агроном і завідувач насіннєвого складу ведуть Шнурову книгу обліку насіння встановленої форми. Записи в ній мають відповідати даним бухгалтерського обліку, сортовим і насіннєвим документам.

Головний спеціаліст відділу контролю в сфері насінництва та розсадництва

Управління фітосанітарної безпеки ГУ Держпродспоживслужби

 в Київській області                                                                                                         Симоненко Т.В.

 

ГОТУЄМОСЬ ДО ЗБОРУ ВРОЖАЮ НАСІННИЦЬКИХ ПОСІВІВ

У системі насінництва зернових культур важливе значення мають ті агротехнічні заходи, що значно поліпшують якість насіння. Насамперед це вибір кращого попередника, визначення оптимальних строків сівби, норм висіву, встановлення збалансованого режиму живлення тощо. До того ж потрібно враховувати особливості сорту, його генетичні й технологічні можливості.

Технологія вирощування насіннєвих посівів здебільшого схожа з технологією вирощування товарних, проте передбачає комплекс спеціальних агрозаходів, спрямованих на пришвидшене розмноження сортового насіння, збереження його чистоти та формування високих посівних і врожайних властивостей. Щоб правильно розмістити культури в сівозміні в роки її освоєння, треба знати історію кожного поля, зокрема, розміщення культур у попередні роки, їх площу, удобрення, забур’яненість, спосіб обробітку ґрунту тощо.

За догляду за насіннєвими посівами проводять ті самі агротехнічні заходи, що й на товарних посівах, але в оптимальні строки й на вищому агротехнічному рівні, обов’язковим є здійснення видового та сортового прополювань.

Збір урожаю на насіннєвих посівах потрібно проводити швидко та якісно й у максимально стислі строки. Спочатку починають із вищих репродукцій, більш скоростиглих і короткостеблових; кожен окремий сорт потрібно збирати окремим комбайном. Урожай насінницьких посівів зернових культур збирають прямим комбайнуванням та роздільним способом .Перший використовується при рівномірному дозріванні зерна, низькорослих та відносно чистих посівах та за нестабільних погодних умов. В інших випадках збирання врожаю проводиться роздільним способом. Пряме комбайнування розпочинають при повній стиглості зерна і його вологості в межах 16-18%, проса – при дозріванні зерна у верхній та середній частині волоті; гороху і вики – при побурінні 70-75% бобів. За несприятливих погодних умов у період збирання врожаю обмолот вимушено проводять при підвищеній вологості зерна (18-22%), передбачивши термінову очистку та сушку насіннєвого матеріалу. Збирання врожаю та очистку насіння найцінніших сортів та високих генерацій бажано проводити першими. Для «промивки» зернозбиральних комбайнів та насіннєочисних машин необхідно використовувати культуру, насіння якої легко відділяється. В першу чергу прямим комбайнуванням в стислі строки слід збирати пшеницю найбільш заселену клопом-черепашкою, уражену фузаріозом і іншими хворобами зерна, що дає змогу суттєво знизити пошкодженість насіння. На полях, де передбачається одержання якісного насіння, перед збиранням масиву проводяться обкоси та окремий їх обмолот.

Розміщувати на току зерно пшениці слід таким чином, щоб запобігти змішуванню з іншими культурами, а під час проведення післязбиральної обробки вжити заходів щодо запобігання механічному засміченню насіння. Приміщення, де зберігається насіння, має бути сухим і не зараженим хворобами. Кожну партію насіння укладають в окремий штабель на дерев’яний настил, що розташований не нижче як 15 см від підлоги. Відстань між штабелями й стінами має бути не менша за 0,75 м, а між окремими штабелями — не менша ніж 1 м. Мішки один раз на чотири місяці перекладають: верхні ряди мішків кладуть униз, а нижні — на верх.

 

Головний спеціаліст відділу контролю в сфері насінництва та розсадництва

 ГУ Держпродспоживслужби в Київській області Симоненко Т.В.

Картопляна міль (Phthorimaea operculella Zell)

  Батьківщина картопляної молі - Південна Америка, звідки вона широко розповсюдилась на всі континенти. Зараз  є повідомлення  про шкідника в більш ніж 90 країнах Європи, Азії, Африки, Північної, Центральної, Південної Америки, Океанії. В Україні картопляну міль вперше виявили в 1980 році в Криму. Пізніше вогнища картопляної молі з'явилися в інших областях України. На сьогодні картопляна міль поширена Донецькій, Запорізькій, Одеській, Харківській та Херсонській областях та входить до списку найнебезпечніших шкідників, які пошкоджують рослини родини Пасльонових (Solanaceae).

Зовнішній вигляд: Розмах крил метеликів  10-15 мм. Передні крила широколанцетні, коричнево-сірі, з темнішим внутрішнім краєм, жовтими лусочками й темно-коричневими штрихами; задні крила по ширині майже рівні переднім, з виїмкою по зовнішньому краю, мають бахрому. У самців на задніх крилах розташована кисть з довгих волосків, що досягають майже середини крила. Яйце розміром 0,8 мм, овальне, перламутрово-біле. Гусениці голі, молоді довжиною 1,2 мм, дорослі - 8-10 мм, від жовто-рожевого до сіро-зеленого кольору з поздовжньою смугою посередині й дрібними темними щитками по тілу; грудний щиток чорний, анальний – жовтий. Лялечка коричнева, з невеликим кремастером і щетинками на кінці черевця, довжиною 5,5 - 6,5 мм, знаходиться в шовковистому сріблясто-сірому коконі.

Життєвий цикл та морфологічні ознаки: В умовах України масовий літ метеликів відбувається в травні (вночі). Парування починається через 24 години після початку льоту і через добу після спарювання, самки відкладають яйця з нижньої сторони листків, на стебла, ґрунт, в вічках оголених бульб. Доросла самка може відкласти від 60 до 200 яєць. Термін відродження гусені з яйця залежить від температури, та в середньому складає приблизно 5 діб. Живлення та розвиток гусениці в полі триває до двох тижнів, після чого відбувається заляльковування. В сховищах тривалість життя гусениці становить до 10 тижнів. Потім гусениці залишають місця живлення, переповзають в верхній шар ґрунту або в інші затишні місця (посохле листя, рослинні рештки, між бульбами у сховищах, тріщини в підлозі) та сплітають шовкові кокони, в яких заляльковуються. Через 7-12 діб з лялечок вилітають метелики, і після парування та відкладання яєць починається розвиток нового покоління.

Ознаки пошкодження: Картоплю міль ушкоджує найбільше, крім того, може оселятись на томатах, перці, баклажанах, тютюні та дикоростучих пасльонових. На листі гусениці вгризаються під епідерміс, створюють міни. Харчуючись тканиною листя, залишають верхній і нижній епідерміс недоторканим. Після проникнення  в бульби утворюють галереї (тунелі) заповнені шовковими нитками та екскрементами. Всередині тунелів, зроблених личинками, можуть розвиватись патогенні гриби, бактерії та кліщі, що призводить до гниття та виділення неприємного запаху. Шкідник  продовжує свій розвиток в сховищах і погребах, де пошкоджує картоплю на зберіганні. В результаті, продукція стає непридатною до вживання, насіннєва - втрачає свої посівні властивості. Здорові бульби заражаються від хворих, таким чином при зберіганні може бути знищений весь врожай.  

Перший тип пошкодження бульб - це так зване поверхневе пошкодження, коли гусениця проникає під шкірку бульби, а потім робить ходи майже під самою шкіркою. Шкірка поступово висихає, осідає і утворює при цьому помітний рубець.

Другий тип ушкодження - утворення більш глибоких ходів в бульбах. Такі ходи майже не помітні зовні, їх можна виявити при детальному огляді, після розрізання бульб.

Плоди томатів зазвичай піддаються незначному пошкодженню, але при відсутності звичайних для гусениць кормових рослини, як правило, при перших заморозках, такі ушкодження можуть бути значними. На листі картоплі і томатів утворюються міни, стінки яких непрозорі. Іноді гусениця живиться в складках молодого листя. Сплетіння листя павутиною, пошкодження стебел і пагонів найчастіше спостерігається на верхівках рослин. В плоди (томати, перець) гусениця проникає знизу, через плодоніжки, з верхівки - з місця залишку квітки. Крізь тонку шкірку плодів гусениці можуть потрапляти в місця, де плоди стикаються між собою або торкаються поверхні ґрунту або тари. Самостійно шкідник може переміщуватись на відстань до 1 км між культурами та заражати рослини або бульби, а на великі відстані із зараженими бульбами. Картопляна міль може розповсюджуватись в усіх стадіях розвитку (яйце, гусениця, лялечка, метелик).

 

  Агротехнічні заходи боротьби з картопляною міллю передбачають дотримання сівозмін, недопущення повторних посадок картоплі (а також інших пасльонових) на попередньому місці протягом 3 років. Фумігація бульб картоплі перед посадкою, а також висадка тільки здорових бульб, глибина їх загортання повинна становити не менше 15 см. Впродовж вегетації, необхідно систематично знищувати пасльонові бур'яни, які є резерватами шкідника. Необхідно регулярно проводити підгортання кущів, щоб бульби нового врожаю перебували під шаром ґрунту не менше 5 см. Збирати врожай потрібно в стислі терміни на початку пожовтіння бадилля, не допускаючи її висихання. Викопані бульби необхідно відразу вивезти з поля, не залишаючи на ньому некондиційні і дрібні. Також не можна викидати бульби, плоди, уражені картопляної міллю на звалища, в лісосмуги та інші місця, тому що шкідник може перезимувати і в наступному році знову оселитися на полях і розширити межі вогнища. Зберігати бульби рекомендується при найбільш сприятливому температурному режимі + 3-5 ° С. При таких температурах, в промислових холодильниках, протягом 4-5 місяців зберігання гинуть всі стадії розвитку шкідника. Для хімічної боротьби з шкідником потрібно використовувати препарати, які дозволені для використання в боротьбі з картопляною міллю, відповідно до Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні. На томатах, баклажанах, перці, тютюні більшу частину періоду вегетації використання інсектицидів обмежена, тому боротьбу з картопляної міллю необхідно проводити, в основному, з використанням біологічних препаратів.

  Фітосанітарні заходи для локалізації та запобігання розповсюдженню: Забороняється вивезення картоплі та пасльонових культур з районів або господарств заражених картопляною міллю. Фітосанітарний контроль при переміщенні пасльонових культур, ґрунту, інших вантажів при переміщенні з карантинних зон всередині країни та при імпорті, а також систематичне обстеження посівів картоплі та пасльонових культур у період вегетації та готової продукції у сховищах.

  При виявленні картопляної молі, згідно з чинним законодавством України (Закон України «Про карантин рослин») на території де вона була виявлена запроваджується карантинний режим.

 

Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області

провідний спеціаліст відділу карантину                                        

Олег Кутовець