Найбільше щастя і радість у житті – це діти. Їх веселий сміх, життєрадісні обличчя, повсякденні відкриття, безпосередність і цікаві очі не можуть не зворушити душу. Скільки треба мудрості, сили, любові, щирості, терпіння і доброти вкласти в їхні серця, щоб діти виросли справжніми людьми. Адже від того, якими ми їх виховаємо, чому навчимо, залежить не тільки їхнє майбутнє, а і майбутнє усієї країни. Тому так важливо сьогодні приділяти увагу активному вихованню дітей.

Сьогодні доволі гостро постало питання патріотичного виховання. У ранньому віці набагато легше полюбити свою Батьківщину, ніж у дорослому, тому треба виховувати це почуття у дітей вже з самого їхнього дитинства.

За давньою традицією щороку у Великокаратульській школі проходить благодійний ярмарок. 24  лютого у приміщенні шкільної їдальні було гамірно і весело. Ніхто не залишився осторонь - кожен або готував страву, або купував приготовані товаришами наїдки. Школа багата на юні таланти і цього дня, діти мали змогу сповна продемонструвати свої кулінарні здібності, приготувавши різноманітні випічки та смаколики. Учні зі всієї школи радо й дружньо приєдналися до акції та виставили на продаж свої кулінарні витвори. Деяким сподобалося продавати солодощі, а іншим - купувати. Всього від продажу солодощів діти виручили 3704 гривні.

Ярмарок пройшов весело і цікаво! На цей надзвичайний теплий та приємний захід прийшло чимало бажаючих: вчителі, працівники та учні школи, приходили навіть малюки та батьки учнів.

Учні ретельно та наполегливо готувалися до проведення такого відповідального заходу, адже виручені кошти будуть передані воїнам АТО, які потребують допомоги.

Голодним не залишився жоден з присутніх. Панувала дружня та тепла атмосфера, яку створювали, зокрема, продавці солодощів, учні середніх та старших класів. Дівчатка радо приймали кожного та бажали смачного й вдалого дня.

Учні нашої школи дякують всім тим, хто прийшов та приєднався до ярмарку, таким чином вклавши часточку допомоги нашим воїнам.

Юлія Боліла,
заступник з НВР
Великокаратульської ЗОШ І-ІІІ ступенів

На електронну адресу Соснівського НВО надійшов лист від випускника 2005 року  Олександра Степанченка. У ньому він повідомляє, що у листопаді 2015 року вдруге добровільно (перший раз у березні 2014 року) мобілізувався до Збройних Сил України і зараз на Сході захищає незалежність нашої держави. "Не всім же ховатись під спідницею. Якщо всі будемо  ховатись, то будемо копати окопи  у себе вдома !” ― пише Олександр. Учні школи дізналися, що Президент Петро Порошенко особисто вручив Олександру орден «За мужність» ІІІ ступеня. Лист учасника АТО запалив у дитячих серцях іскорку небайдужості до долі рідної Батьківщини, розуміння того, що вони повинні допомагати своїм воїнам, які захищають їх і Україну.

На минулому тижні за ініціативи учнівського самоврядування було проведено благодійний ярмарок на підтримку воїнів АТО. Вдома діти разом з батьками приготували смачні тістечка, пироги, цукерки, які вміло продали на шкільному ярмарку. Учні активно рекламували свої товари, щоб вторгувати якомога більше грошей. Учителі та працівники НВО теж не залишилися осторонь. Вони підтримали школярів шляхом купівлі різних смаколиків. Сума зібраних коштів склала 1795 гривень .                                                             Сільська громада села Соснова була  нагороджена Подякою ГО ,,Серця Переяславщини ” за допомогу та активну участь у забезпеченні військовослужбовців Збройних Сил України та добровольчих батальйонів Київської області, підтримання бойового духу захисників державного суверенітету . Громадою вкотре оголошено про початок  акції по збору продуктів харчування для воїнів АТО. По закінченню акції кошти, які зібрали учні та матеріальна допомога їхніх батьків будуть відвезені представниками сільської громади в ту військову частину, де несе службу наш земляк.  

Ми всі сподіваємося, що наша допомога захисникам України стане поштовхом для інших людей жити за заповіддю: роби добро, допомагай ближньому, не будь байдужим до долі своєї Батьківщини.

19 лютого року в Вовчківському НВО «ЗОШ І-ІІ ступенів – ДНЗ» відбувся захід, приурочений другій річниці вшанування пам’яті Героїв Небесної Сотні « А Сотня відлетіла в небеса». Виховний захід розпочався виконанням Гімну України, а далі педагог-організатор Гаврилюк Н.В. продовжила: « Україна – це наша земля, рідний край, наша країна з мальовничою природою, чарівною піснею і мудрими, талановитими людьми. На шляху до незалежності український народ часто втрачав своїх найкращих синів і дочок. У цьому довгому списку за краще майбутнє нашої держави стали і герої Небесної Сотні. Саме вони зуміли рішуче стати до боротьби із злом у 2014 році, заплативши за перемогу надвисоку ціну – власне життя. То чи може бути забутою кров героїв, пролита на вулицях Києва? Можлива лише одна відповідь – ні! »

А далі учні НВО декламували вірші, присвячені Небесній Сотні. В них – «шана й молитви за чисті душі, що злетіли в небо…»

Згадали і про події, які зараз відбуваються на Сході нашої держави.

Героям Майдану, впавшим мертвими за світле майбутнє України, присутні присвятили хвилину мовчання.

              Хай буде мир віднині і довіку

              Хай буде мир й замовкнуть війни злі!

              Хай у міцних обіймах всі народи

              Ідуть у майбуття через віки.

Такими словами учні НВО завершили вступну частину цього хвилюючого заходу. А потім був проведений ярмарок, кошти якого будуть передані воїнам АТО, які проходять реабілітацію в госпіталі села  Циблі.

Особливо хочеться подякувати батькам учнів НВО за активну допомогу та участь в організації солодкого ярмарку. Хай мир і спокій панують у ваших оселях і в нашій славній неньці-Україні.

                                               Світлана Глоба, директор НВО

Історія України мала багато трагічних сторінок. Коли свобода і навіть сам факт існування українського народу опинявся під загрозою, завжди в такі хвилини найкращі сини і дочки України ставали на її захист, своєї землі, держави, своїх співвітчизників.

Так було за княжої доби, за доби Козаччини, за часів боротьби за незалежність 1917-1921 років. Так було під час Другої світової війни, так сталося й на початку дев’яностих років.

Чи могла передбачити Україна, що на 23 році своєї незалежності вона знову насипатиме могили над своїми синами, вкриватиме їх державними прапорами, а під українським небом тужно сурмитиме Реквієм?

Нині знов прийшов час вибору між свободою і рабством, світлим майбутнім та темним минулим, справедливістю та тиранією.

Віра, надія та любов – три основні Божі чесноти. Вони мали б бути фундаментом нашого життя, основою світогляду, через яку ми мали б сприймали усе довкола. Та чомусь, на жаль, у сучасному світі, часто панують зовсім протилежні настрої душі. Безвір’я, безнадія, ненависть, які ведуть цілі народи до загибелі. На щастя, та з Божої ласки, завжди є серця вірні Господнім настановам. Ті, які готові показати іншим шлях до світла, правди та істинної свободи.

Історія Української держави відкрила ще одну трагічну сторінку в своєму житті, зафіксовану лютневими подіями 2014 року. На Майдані пліч – о – пліч стали українці і євреї, росіяни та вірмени, грузини та білоруси. Їх об’єднала українська земля та велике бажання жити у вільній країні.

Спочатку вони вимагали право вибору, а потім їм довелося вимагати права жити. І хоч кулі снайперів влучно попадали в них, та ні їхній свист, ні розриви гранат, ні нелюдська жорстокість не змогли зломити цих людей. Бо віра і бажання жити краще – ось мета, заради чого вони зібралися тут. Загинули, але не здалися, полетіли ангелами в небо, у Вічність.

Так на Майдані Незалежності з’явилася ще одна сотня – Небесна. Для України – це найважливіша, наймогутніша, найвпливовіша сотня. Кожен із них заплатив за свої переконання та мрії найвищу ціну – життям. І тому для нас сьогодні є святим обов’язком гідно вшанувати Героїв. Такі події не залишають нікого байдужими. Подвиг Героїв Небесної Сотні повинен бути продовжений усіма нами – ми повинні зробити життя в Україні кращим.

18 лютого 2016 року учні Дівичківської ЗОШ І – ІІІ ступенів пройшлися пам’ятними місцями та вулицею Героїв Небесної Сотні, щоб віддати шану і повагу тим, хто залишив свої палкі серця на цій вулиці. З великим сумом у очах вони переглядали світлини загиблих, хвилювалися. Червоні гвоздики в дитячих руках ніби промовляли словами:

Сини, синочки, мужні соколята,
Небесна Сотня, мирні голуби!
Взяли ви Україну на крилята
І винесли із чорної доби.

А звідусіль линули слова у відповідь: «Героям слава! Герої не вмирають!». В зажурі схиляли діти голови, клали квіти до меморіальних плит з іменами загиблих, палили свічки пам’яті і ставали на коліна, щоб вшанувати хвилиною мовчання всіх загиблих.

В ці дні сюди приходить багато небайдужих людей згадати Героїв і помолитися за їх світлі душі. А нам найбільша видалась щаслива мить: зустріч із очевидцями минулих трагічних подій – Мовчаном Володимиром та Гуч Олександром. Вони безпосередньо брали участь у Революції Гідності. Отримали важкі поранення і проходили лікування в Ізраїлі. А сьогодні приїхали до Києва, відвідали місця боїв, згадали побратимів, поспілкувалися з учнями.
Тож основне завдання для всіх нас, для свідомих українців, полягає у тому, щоб не забути героїв і своїми діями зробити так, щоб їх смерті були немарними, щоб життя в нашій країні стало кращим і більш комфортним, щоб наша держава міцніла і була вільною, щоб якнайшвидше прийшов до нас довгожданий мир і спокій.

Хотілося б процитувати уривок із вірша, присвяченого героям, Наталії Лавлєнцевої:

Небесній сотні, шана й молитви
За чисті душі, що злетіли в небо,
Їм шлях високий, Боже, освяти
І в мирі, Господи, прийми до себе.

Наталія Семенюк, заступник директора з навчально-виховної роботи