Деклараційна кампанія - 2018

Карта залучення міжнародної допомоги

Реформи

Федерація футболу

На допомогу захисникам Батьківщини!



Правові аспекти працевлаштування молоді (від 14 до 18 років)

З якого віку можна працювати

Мінімальний вік для прийому на роботу не повинен бути нижчим, ніж вік закінчення обов'язкової шкільної освіти та, в будь-якому випадку, не може бути нижчим ніж 15 років.

Однак допускається прийом на роботу за наймом або на іншу роботу осіб у віці від 14 до 15 років для легкої роботи, яка:
1) не здається шкідливою для їхнього здоров'я або розвитку;

2) не перешкоджає відвіданню школи, їхній участі в затверджених компетентними органами влади програмах професійної орієнтації або підготовки або їхнім можливостям скористатися отриманим навчанням.

Відповідно до ст.187 Кодексу законів про працю України неповнолітніми визнаються особи, які не досягли вісімнадцяти років.

За загальним правилом в Україні заборонено прийняття на роботу осіб молодше 16 років.

Вік

У яких випадках, неповнолітній може працювати

до 14 років

заборонено

14 років

Як виняток і лише:

  • для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання;
  • у вільний від навчання час допускається прийняття на роботу учнів:
  1. загальноосвітніх шкіл;
  2. професійно-технічних навчальних закладів;
  3. середніх спеціальних навчальних закладів;
  • є згода одного з батьків або особи, що його замінює

15 років

  • як виняток;
  • є згода одного із батьків або особи, що його замінює

16 років

допускається прийняття на загальних підставах

 

Пам'ятайте!
При прийнятті на роботу неповнолітньої особи, якій не виповнилося 16 років, потрібно обґрунтувати необхідність її прийняття на роботу та до особової справи працівника долучити:
1) копію свідоцтво про народження або копію паспорту;

2) згоду одного з батьків або особи, що його замінює – якщо особі від 14 до 16 років;
3) документ, який підтверджує, що особа буде виконувати роботу у вільний від навчання час – якщо особі від 14 до 15 років.

Порядок прийняття неповнолітнього на роботу:

По-перше, необхідно забезпечити збір і подачу неповнолітнім документів, необхідних при прийомі на роботу.

По-друге, представник роботодавця інформує про умови праці на підприємстві та графік роботи, необхідність обов'язкового проходження медичного огляду.

По-третє, після проходження медогляду відбувається укладення трудового договору. Він має свої особливості:

  • · обов'язкова письмова форма тружового договору;
  • · не існує типової форми трудового договору з неповнолітнім, тому роботодавець може на основі інших типових форм розробити свою.

По-четверте, на підприємстві (установі, організації) видається наказ (розпорядження) про прийняття на роботу працівника. Сам наказ (розпорядження) може бути складений:

По-п'яте, повідомлення територіального органу Державної фіскальної служби. Повідомлення подається одним із таких способів:

  • ·засобами електронного зв’язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства в сфері електронного документообігу та електронного підпису;
  • ·на паперових носіях (одночасно з копією в електронній формі), якщо трудові договори укладено із шістьма і більше особами;
  • ·на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більш ніж із п’ятьма особами (без копії в електронному вигляді).

Направлення повідомлення поштою не передбачене.

До юридичної особи, яка при прийнятті на роботу працівника не виконала вимогу щодо подання повідомлення, може бути застосована:

  • ·фінансова відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 1 мінімальної заробітної плати (станом на 01.01.2019 р. – 4 173 грн.), який накладається безпосередньо на юридичну особу або фізичну особу-підприємця;
  • ·адміністративна відповідальність у вигляді штрафу в розмірі від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 510 до 1 700 грн.), який накладається на посадових осіб підприємств-правопорушників. Штраф за повторне порушення протягом року становить від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1 700 до 5 100 грн.).


По-шосте, працівником роботодавця, який відповідає за ведення кадрового обліку:

  • ·оформляється особова справа,
  • ·заповнюється особова картка форми № П-2,
  • ·здійснюються записи до трудової книжки,
  • ·проводяться вступні інструктажі, ознайомлення з посадовими обов'язками та інформування про локальні нормативні акти (наприклад, колективний договір, правила внутрішнього трудового розпорядку тощо).

По-сьоме, фактичний допуск до роботи.

ВАЖЛИВО! Випробувальний термінпри прийнятті на роботу не встановлюється для осіб, які не досягли 18 років (ч. 3 ст. 26 КЗпП України)

 

Звільнення неповнолітніх

Звільнення неповнолітніх осіб відбувається за загальними правилами трудового законодавства. Так, неповнолітного працівника може бути звільнено:

  • ·з власної ініціативи (за власним бажанням) (ст. 38 КЗпП України);
  • ·за угодою сторін (п.1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України);
  • ·у зв'язку із закінченням строку трудового договору (п.2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України);
  • ·у зв'язку із переведенням працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду (п.5 ч.1 ст. 36 КЗпП України);
  • ·у зв'язку з призовом або вступом працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п.3 ч.1 ст. 36 КЗпП України);
  • ·з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40 КЗпП України).

Однак передбачено ряд гарантій:

1.Звільнення працівників молодше 18 років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою служби у справах дітей.

2.Якщо продовження роботи неповнолітнього працівника загрожує його здоров'ю або порушує його законні інтереси, батьки, усиновителі і піклувальник неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім.

3.Роботодавець зобов’язаний здійснювати працевлаштування неповнолітніх працівників у випадках їх звільнення:

«Нюанси» (обмеження) праці неповнолітніх:

В інтересах охорони здоров’я підлітків у трудовому законодавстві існують певні обмеження, що стосуються всіх працівників, яким не виповнилося 18 років.

Роботи, на яких забороняється застосування праці осіб молодше 18 років:

Граничні норми сумарної ваги вантажу для підлітків у розрахунку на 1 год. робочого часу

Календарний вік,

років

Сумарна вага вантажу (в кг),

що підіймається (переміщується)
при виконанні робіт

З рівня робочої поверхні

З підлоги

юнаки

дівчата

юнаки

дівчата

14

10

5

7

3,5

15

48

12

24

6

16

160

40

80

20

17

272

72

130

32

Граничні норми підіймання та переміщення вантажів підлітками під час короткочасної та тривалої роботи

Календарний вік,

років

Граничні норми ваги вантажу (кг)

Короткочасна робота

Тривала робота

юнаки

дівчата

юнаки

дівчата

14

5

2,5

-

-

15

12

6

8,4

4,2

16

14

7

11,2

5,6

17

16

8

12,6

6,3

 Сумарна вага вантажу - добуток ваги вантажу на кількість його підйомів (переміщень). У вагу вантажу включається вага тари і упаковки.

Рівень робочої поверхні - це рівень стола, конвейєра, верстата тощо.

Висота підіймання не повинна перевищувати одного метра.

Відстань переміщення вантажу вручну не повинна перевищувати 5 метрів.

Докладене м'язове зусилля при утриманні або переміщенні вантажу з використанням засобів малої механізації:

  • ·не повинно перевищувати граничної норми ваги вантажу,
  • ·його тривалість - не більше 3 хв.,
  • ·подальший відпочинок - не менше 2 хв.

Календарний вік - число повних років, які відраховуються від дати народження.

Короткочасна робота - 1-2 підняття та переміщення вантажу протягом однієї години роботи при дотриманні правил про тривалість робочого часу і робочої зміни, які встановлені ст. 51, 52 КЗпП України.

Тривала робота - якщо на годину відбувається більше ніж 2 підняття та переміщення вантажів.

ВАЖЛИВО! До тривалої ж роботи по підійманню та переміщенню важких речей підлітки до 15 років взагалі не допускаються.

Сумарно за робочий день (зміну) робота неповнолітнього з важкими речами не повинна перевищувати однієї третини робочого часу.

Порядок вирішення спорів:

Позасудовий порядок

У разі, якщо роботодавцем (керівником) було порушено трудове законодавство, працівник має право звернутися за захистом своїх порушених прав із заявою до:
первинної профспілкової організації (ст.ст. 246, 247 КЗпП України);

- до комісії по трудових спорах, якщо така існує на підприємстві (ст. ст. 221, 224-226 КЗпП України);
територіального органу Держпраці.

Судовий порядок

При вирішенні трудового спору та захисту свої порушених прав кожен має право звернутися до суду:

  • ·особисто або через законного представника;
  • ·шляхом подачі позовної заяви;
  • ·у передбачені терміни, а саме:

1.в тримісячний строк з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права;

2.в місячний строк (у справах про звільнення) з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (ст. 233 КЗпП України).

Якщо виникають додаткові запитання, Ви можете звернутися за безоплатною правовою допомогою до відділу “Переяслав-Хмельницьке бюро правової допомоги” Броварського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою: м. Переяслав-Хмельницький, вул. Оболонна, 2-в, тел. (04567) 7-10-03.

 

ВИЗНАННЯ ЧЛЕНА СІМ'Ї ЗАГИБЛИМ АБО БЕЗВІСТИ ВІДСУТНІМ / ПОМЕРЛИМ

Тривала відсутність фізичної особи в місці її проживання може мати ряд негативних наслідків як для третіх осіб, так і для майна самої фізичної особи. Саме для запобігання таким наслідкам ЦК України надано можливість зацікавленим особам в установленому порядку визнати фізичну особу безвісно відсутньою.
Для визнання фізичної особи безвісно відсутньою повинні бути наявними певні умови. Серед основних умов - відсутність протягом одного року в місці постійного проживання фізичної особи. Другою умовою є відсутність відомостей в місці такого проживання про фізичну особу протягомроку. Третя умова - неможливість установлення місця перебування фізичної особи.
Слід зазначити, що визнання фізичної особи безвісно відсутньою можливе лише в судовому порядку, але необхідно зауважити, що при такому визнанні виникає цілий ряд правових наслідків, водночас така фізична особа, якщо вона жива, не позбавляється правоздатності чи дієздатності. Таке рішення суду може бути скасоване у разі появи фізичної особи, що визнана безвісно відсутньою, або коли з'ясовано місце перебування такої фізичної особи.
Обчислення річного строку починається з:
1) дня отримання останніх відомостей про фізичну особу;
2) у разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування початком безвісної відсутності вважається перше число місяця, наступного за тим, у якому були одержані такі відомості;
3) у разі неможливості встановити місяць одержання останніх відомостей про місце перебування початком безвісної відсутності вважається перше січня наступного року, що йде за тим, у якому були отримані такі відомості.
Під останніми відомостями про фізичну особу, яка визнана безвісно відсутньою, слід розуміти відомості, які надала сама про себе така особа, відомості, отримані від інших осіб.
Для визнання фізичної особи безвісно відсутньою зацікавлена особа повинна звернутись до суду за місцем свого проживання або за останнім відомим місцем проживання фізичної особи, яка безвісно відсутня, або ж за місцем знаходження майна такої особи. У своїй заяві зацікавлена особа повинна обов'язково визначити мету, для якої необхідно визнання фізичної особи безвісно відсутньою, та дату отримання останніх відомостей про місце перебування фізичної особи.
При поданні заяви зацікавленою особою про визнання фізичної особи безвісно відсутньою суд одночасно здійснює заходи щодо встановлення опіки над майном такої особи, якщо опіка не була встановлена до цього.
У випадку прийняття рішення судом про визнання фізичної особи безвісно відсутньою на підставі такого рішення нотаріус за останнім місцем проживання фізичної особи описує належне їй майно та встановлює над ним опіку. Слід зазначити, що опіка над майном фізичної особи, що визнається безвісно відсутньою, може бути встановлена нотаріусом за заявою зацікавленої особи і до ухвалення рішення судом. За рахунок майна такої фізичної особи може бути здійснено ряд правових дій. Так, передусім видається утримання особам, яких безвісно відсутній зобов'язаний утримувати, також можуть бути погашені певні зобов'язання перед кредиторами. Відповідно до ч. З ст. 44 ЦК опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме, приймає виконання цивільних обов'язків на її користь, погашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах.
Слід зауважити, що в разі визнання фізичної особи безвісно відсутньою відповідно до ст. 37 Закону України "Про пенсійне забезпечення" ряд осіб має право на отримання пенсії у зв'язку із втратою годувальника. До таких осіб належать, перш за все, непрацездатні члени сім'ї безвісті відсутнього, які були на його утриманні. При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування.
При цьому непрацездатними членами сім'ї вважаються:
а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків;
б) батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років;в) один з батьків або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює;
г) дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати.
Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23-річного віку.
Опіка над майном припиняється у двох передбачених законом випадках:
1) скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою;
2) у разі появи фізичної особи, місце перебування якої було невідомим. Опіка над майном фізичної особи, визнаної безвісно відсутньою, спрямована на збереження майна такої особи та здійснення необхідних платежів за рахунок майна на користь третіх осіб - кредиторів.
До одного із правових наслідків визнання фізичної особи безвісно відсутньою належить можливість надана другому з подружжя, подати заяву про розірвання шлюбу до органу реєстрації актів цивільного стану.
ЦК України визначає дві підстави для скасування рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою:
1) поява в місці постійного проживання;
2) одержання відомостей про. місце її перебування.
Відповідно до ст. 250 ЦПК у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою, або відомостей про місцеперебування цієї особи суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Заява може бути подана особою, яку було визнано безвісно відсутньою або іншою заінтересованою особою.

Якщо виникають додаткові запитання, Ви можете звернутися за безоплатною правовою допомогою до відділу “Переяслав-Хмельницьке бюро правової допомоги” Броварського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою: м. Переяслав-Хмельницький, вул. Оболонна, 2-в, тел. (04567) 7-10-03.

Будівництво приватного будинку: покрокова інструкція

Опис аспектів, що впливають на один із варіантів вирішення питання
Житловий приватний будинок можна побудувати тільки на землях, призначених для житлової забудови якому привласнений кадастровий номер. Відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування. Державні акти на право власності на земельну ділянку, видані до 2002 року не містили інформації щодо кадастрового номера земельної ділянки, а тому таким земельним ділянкам кадастрові номери присвоєні не були. Для вирішення питання щодо визначення та присвоєння кадастрового номера земельній ділянці власнику або набувачу права на земельну ділянку необхідно звернутися до територіального органу земельних ресурсів (районного відділу земельних ресурсів) із заявою щодо присвоєння земельній ділянці кадастрового номера. Разом із заявою необхідно подати копію документа, що посвідчує особу (паспорт), копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку та копію ідентифікаційного номера.
Процес привласнення кадастрового номера складається з наступних етапів
  1. Розробка технічної документації
Для цього необхідно укласти договір із землевпоряджувальною організацією на виготовлення технічної документації і створення цифрового обмінного XML- файлу ділянки (файл містить інформацію як про саму ділянку, так і про його власника).
  1. Узгодження технічної документації
Технічна документація передається на узгодження в Держгеокадастр. Держгеокадастр передає XML- файл у відділ / управління земельного кадастру. За наявності зауважень обмінний файл повертається на доопрацювання.
  1. Привласнення кадастрового номера
Якщо до обмінного файлу немає зауважень - ділянці привласнюється кадастровий номер. Держгеокадастр на документації ставить відмітку з вказівкою кадастрового номера, дати його визначення, даних особи, що зробила відмітку і її підпис. Також видається довідка про привласнення кадастрового номера.
  1. Реєстрація прав на земельну ділянку - за бажанням Замовника
Для можливості розпорядження ділянкою (здачі в оренду, продажі) необхідно зареєструвати права на земельну ділянку в Державній реєстраційній службі України по місцезнаходженню ділянки. Якщо Ви укладаєте договір оренди земельної ділянки, то право оренди виникає тільки з моменту проведення реєстрації.
 
Отримання будівельного паспорту індивідуального житлового будинку
Відповідно до ст.27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в першу чергу майбутньому власнику треба отримати будівельний паспорт індивідуального житлового будинку. Пунктом 2.1 Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки ( далі – Порядок) встановлено наступний перелік документів: заява на видачу будівельного паспорта зі згодою замовника на обробку персональних даних (Додаток 1 до Порядку.);
  • засвідчена в установленому порядку копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію (мова йде про нотаріально засвідчені копії документів);
  • ескізні наміри забудови (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об’єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об’єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування, тощо) Ескіз намірів забудови виконується в довільній формі, тому затверджувати його склад, зміст та порядок розроблення не потрібно (лист Мінрегіону від 30.11.2011 року №7/14-16432);
  • проект будівництва (за наявності). Будь-які вимоги щодо надання проектної документації для виготовлення будпаспорту є безпідставними;
  • засвідчена в установленому порядку згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на забудову. Зазвичай, вони складаються у довільній формі, а підписи осіб на них засвідчуються нотаріально
Згідно п. 2.4. Порядку: пакет документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертається уповноваженим органом містобудування та архітектури замовнику з таких підстав:
  • неподання повного пакета документів;
  • невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Строк надання (виготовлення) будівельного паспорту закріплено в п. 2.1. Порядку: будівельний паспорт надається уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження пакета документів. В більшості випадків пакет документів для отримання будівельного паспорту подається до Центрів надання адміністративних послуг (ЦНАП).
Подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт
Відповідно до частини першої статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовник має право виконувати будівельні роботи після: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Повідомлення подається не пізніше ніж за один календарний день до початку підготовчих робіт через електронну систему здійснення декларативних та дозвільних процедур у будівництві. 19 липня 2018 року Державна архітектурно-будівельна інспекція разом із Державним агентством із питань електронного урядування, Міністерством юстиції України та координатором проектів ОБСЄ в Україні презентували оновлену електронну послугу із подання повідомлення про початок будівельних робіт. Перша в Україні повністю автоматизована е-послуга – без втручання посадової особи – стосується будівництва, здійснюваного на підставі будівельного паспорта. До нього належить зведення індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових та дачних будинків заввишки не більше двох поверхів (площею – не більше за 300 м2). Також – господарських будівель та споруд, зокрема, гаражів, розташованих на присадибних, дачних і садових земельних ділянках. У відповідь протягом 10 днів чекайте лист-повідомлення про те, що дане повідомлення зареєстровано. Після реєстрації повідомлення в ДАБК можна приступати до реальних будівельних робіт. Але - при бажанні облаштування на присадибній ділянці свердловини або каналізаційного септика - краще заздалегідь потурбуватися отриманням письмових (і краще навіть завірених нотаріально) заяв від майбутніх сусідів про відсутність претензій з їхнього боку. Термін дії дозволу-повідомлення на будівництво - до двох років. І якщо за цей період завершити капітальне будівництво (без урахування внутрішніх опоряджувальних робіт) не вдасться, доведеться запрошувати дозвіл заново.
Введення побудованого будинку в експлуатацію і реєстрація права власності на нього
Завершальний етап - введення побудованого будинку в експлуатацію і реєстрація права власності на нього. За правилами статті 32 Закону України №3038-17 «Про регулювання містобудівної діяльності» в редакції від 20.04.2018, збудовані на земельних ділянках одноквартирні житлові будинки віднесені до будівельних об'єктів класу відповідальності СС1. Відповідно до статті 39 Закону України №3038-17 зазначено, що прийом в експлуатацію об'єктів завершеного будівництва класу відповідальності СС1 і об'єктів, побудованих на підставі будівельного паспорта, здійснює місцевий орган Державної будівельно-архітектурної інспекції України (ДАБІ). Для цього фахівці відомства реєструють подану забудовником декларацію про готовність об'єкта до експлуатації. Перед подачею в ДАБІ заяви і декларації про готовність новобудови до експлуатації, забудовник зобов'язаний отримати технічний паспорт об'єкта. Для цього він звертається в місцеве державне чи приватне ліцензоване бюро технічної інвентаризації (БТІ).
Для проведення технічної інвентаризації забудовник подає в БТІ такі документи:
  • заяву - документ складається безпосередньо в організації;
  • паспорт;
  • податковий ідентифікаційний код;
  • свідоцтво про право власності на земельну ділянку;
  • проектну документацію на будинок - якщо вона була розроблена.
Інспектори БТІ досліджують відповідність вимогам проекту і будівельним нормам, обробляють дані і складають технічний паспорт об'єкта. Цей документ включає опис об'єкта, його технічні характеристики і план. Обов'язковий додаток до технічного паспорту - кваліфікаційний сертифікат фахівця, який провів інвентаризацію. Бланк декларації введення в експлуатацію потрібно завантажити на сайті ДАБК. Заповнені екземпляри декларації та комплект супровідних документів забудовник відправляє в ДАБІ.
У комплект документації забудовника повинні входити:
  • два примірники заповненої декларації про готовність об'єкта до введення в експлуатацію;
  • оригінал технічного паспорта об'єкта, виданий БТІ;
  • нотаріально завірена копія документа про право власності або право користуватися земельною ділянкою * договору купівлі-продажу або оренди.
Подати документи в ДАБІ можна:
  • через місцевий центр надання адміністративних послуг;
  • направивши рекомендованим листом з описом вкладень;
  • направивши електронні форми документів, використовуючи електронну систему здійснення дозвільних процедур у будівництві. Ця функція доступна на офіційному сайті ДАБІ в розділі «Електронні адміністративні послуги».
Фахівці ДАБІ розглядають декларацію забудовника протягом 10-ти робочих днів з моменту її подачі. Датою введення будинку в експлуатацію вважається дата реєстрації декларації. Обов'язковий елемент реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації - запис в технічному паспорті об'єкта «введений в експлуатацію». Якщо у будинку раніше не було адреси, забудовник звертається до містобудівного департамент місцевого органу влади з проханням її привласнити. Запит направляють через місцевий центр надання адміністративних послуг. До заяви забудовник докладає такі документи:
  • нотаріально завірену копію права власності або права користування земельною ділянкою;
  • копію паспорта;
  • декларацію про готовність об'єкта до експлуатації;
  • копію геодезичної зйомки ділянки;
  • копію технічного паспорта об'єкта.
Місцеве містобудівне управління розглядає заяву протягом 15-ти днів і якщо схвалює - готує відповідний наказ. Рішення про присвоєння адреси на основі наказу стверджує місцевий орган влади. Запис про присвоєння нової адреси вноситься до реєстру поштових адрес. Заявник отримує витяг з реєстру в паперовій та електронній формі. При підготовці до будівництва, під час очікування всіх виписок і повідомлень, необхідно уточнити в місцевих енергетичних і газових службах можливість і умови підключення до їх мереж. Отримана інформація дасть можливість вірно опрацювати проект робіт і уточнити величину витрат. Фактичне підключення виробляють по завершенню будівництва будинку і після реєстрації Декларації про прийняття об'єкта в експлуатацію. Нарешті, в місцеве відділення Державної реєстраційної служби треба подати заяву, додати до неї копії всіх наявних документів (як на об'єкт, так і особистих) і сплатити мито за реєстрацію. і за надання виписки з реєстру прав власників. Усе. Будинок побудований законно і зареєстрований!
Якщо виникають додаткові запитання, Ви можете звернутися за безоплатною правовою допомогою до відділу “Переяслав-Хмельницьке бюро правової допомоги” Броварського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою: м. Переяслав-Хмельницький, вул. Оболонна, 2-в, тел. (04567) 7-10-03.
 

Як отримати аліменти без звернення до суду (Договір між батьками про сплату аліментів на дитину)

Сімейним кодексом України передбачено, що батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. (ст. 189 СК України).
Договірні відносини батьків щодо сплати аліментів
Сімейним Ккодексом України передбачено такі договірні відносини щодо сплати аліментів:
  1. шлюбний договір (ст. 93 СК України);
  2. договір про сплату аліментів на дитину (ст. 189 СК України).
Різниця між вказаними договорами може стосуватися не їх змісту, а конкретних умов, за яких договори укладаються. Так, якщо договір укладає подружжя, яке за спільною заявою хоче розірвати свій шлюб, то сторони керуються ч. 2 ст.109 СКУ
Якщо мова йде про батьків дитини, які ніколи не перебували у шлюбі, або навпаки, перебувають у шлюбі і не бажають його розривати, то ці особи при укладені договору звертаються до ст. 189 СКУ.
Нарешті, подружжя або особи, які реєструють шлюб, можуть включити положення про сплату аліментів у свій шлюбний договір ст. 93 СКУ.
Форма договору про сплату аліментів на дитину
У відповідності до ч.2 ст. 109 СК України (Розірвання шлюбу за рішенням суду за спільною заявою подружжя, яке має дітей) договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.
Батьки мають право визначити не лише розмір, а й строки сплати відповідних періодичних платежів.
Окремі положення договору про сплату аліментів на дитину
Договори про сплату аліментів на дитину можуть встановлювати:
  • виплати аліментів у частці від заробітку (доходу) платника;
  • виплату аліментів у твердій грошовій сумі;
  • про погашення заборгованості за минулий час, тощо.
Щодо розміру і строків виплати аліментів, то це істотні умови договору, які мають бути чітко прописані в договорі. Відсутність однієї з перелічених умов є підставою для визнання договору неукладеним (ст. 638 ЦК).
Засоби забезпечення виконання аліментних зобов’язань
Крім того, у договорі можуть бути встановлені засоби забезпечення виконання зобов’язань, наприклад, сплата неустойки у разі прострочення строку виплати аліментів тощо.
 Зокрема, у ст. 196 СК України визначено, що одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Отже, навіть при відсутність цієї умови у договорів, неустойка може нараховуватися згідно з вимогами законодавства.
Розмір аліментів
Розмір аліментів визначається за домовленістю між батьками,але слід також враховувати положення ч.2 ст. 182 СК України, а саме мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. 
Варто зазначити, що мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Крім того, якщо мова не йде про сплату загальної суми аліментів повністю наперед до досягнення дитиною повноліття (це необхідно, наприклад, якщо батько, який зобов’язаний сплачувати аліменти, виїжджає на постійне місце проживання в країну, з якою в Україні не існує договорів про правову допомогу в сімейних справах), доцільно в договорі вказати про можливість індексації аліментних виплат, в зв’язку з інфляцією та збільшенням прожиткового мінімуму.
Чинним законодавством не встановлено інших критеріїв, тому нотаріус не може вимагати довідку про доходи платника аліментів, хоча така процедура була б корисною, оскільки не завжди один з батьків знає про реальні доходи платника аліментів. Але в нашій країні не завжди і суд здатен встановити реальні доходи громадян, особливо підприємців, доходи яких не знає навіть податкова інспекція.
Перелік документів, для нотаріуса щодо укладення договору
  1. Паспорти сторін або інші документи які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (ч. 3 ст. 43 ЗУ "Про нотаріат")  ;
  2. Реєстраційні номери облікової картки платника податків;
  3. Свідоцтво про народження дитини.
 
 
 
Ціна
При нотаріальному посвідченні договору про сплату аліментів на дитину державне мито справляється у розмірі 1 % від суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
У разі невиконання умов договору
У разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Якщо виникають додаткові запитання, Ви можете звернутися за безоплатною правовою допомогою до відділу “Переяслав-Хмельницьке бюро правової допомоги” Броварського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою: м. Переяслав-Хмельницький, вул. Оболонна, 2-в, тел. (04567) 7-10-03.
 

ДІЯЛЬНІСТЬ АДВОКАТІВ В СИСТЕМІ БВПД

У чому полягає надання безоплатної первинної та вторинної правової допомоги?
Безоплатна первинна правова допомога охоплює такі види правових послуг, як надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім процесуальних), надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.
Вторинна безоплатна правова допомога включає захист від обвинувачення; здійснення представництва інтересів осіб в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складання документів процесуального характеру. 
 Безоплатна первинна правова допомога надається кожній особі, тобто громадянам України, іноземцям, особам без громадянства, в тому числі біженцям, які перебувають під юрисдикцією України.
Хто може отримати безоплатну вторинну правову допомогу?
Безоплатну вторинну правову допомогу можуть отримати:
- малозабезпечені особи, тобто особи, середньомісячний сукупний дохід сім'ї якої нижчий суми прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум» для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, а також інваліди, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі менше двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб;
- діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, безпритульні діти, діти, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім'ї;
- особи, до яких застосовано адміністративне затримання чи адміністративний арешт; підозрювані у вчиненні злочину особи, які затримані органами дізнання та слідства; особи, до яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, та особи, у справах яких відповідно до положень Кримінально-процесуального кодексу України участь захисника є обов’язковою;
- особи, яким законами України вже закріплено право на безоплатну правову допомогу, а саме:
- особи, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" (до моменту прийняття рішення про надання статусу біженця та у разі, якщо особа оскаржує рішення щодо статусу біженця);
- ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань (стосовно питань, пов'язаних з їх соціальним захистом);
- особи, щодо яких суд розглядає справу про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи (протягом розгляду справи в суді);
- особи, щодо яких суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку (протягом розгляду справи в суді);
- особи, реабілітовані відповідно до законодавства України (стосовно питань, пов'язаних з реабілітацією).
До того ж, право на безоплатну вторинну правову допомогу мають громадяни держав, з якими Україна уклала відповідні міжнародні договори про правову допомогу, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також іноземці та особи без громадянства відповідно до міжнародних договорів, учасником яких є Україна, якщо такі договори зобов'язують держав-учасниць надавати певним категоріям осіб безоплатну правову допомогу. 
 
Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про безоплатну правову допомогу» з 1 січня 2013 року центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги забезпечують надання вторинної правової допомоги наступним категоріям осіб:
- особам, до яких застосовано адміністративне затримання чи адміністративний арешт;
- підозрюваним у вчиненні злочину особам, які затримані органами дізнання та слідства;
- особам, до яких як запобіжний захід обрано взяття під варту;
- особам, у справах яких відповідно до положень Кримінально-процесуального кодексу України участь захисника є обов’язковою.
Необхідно зазначити, що перелік категорій осіб, які мають право на правові послуги безоплатної вторинної правової допомоги, є вичерпним. Центри не уповноважені розглядати повідомлення про затримання, що надходять від громадян, так само як і безпосередньо надавати безоплатну правову допомогу чи призначати адвокатів для надання такої допомоги у випадках, які не передбачені законодавством. 
Яким чином відбувається повідомлення про необхідність залучення захисника для надання безоплатної вторинної правової допомоги?
Відповідно до Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання осіб, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1363 (у редакції постанови від 19.12.2012 № 1172) негайно після фактичного затримання особи уповноважена службова особа суб'єкта подання інформації, яка здійснила затримання, повідомляє за допомогою телефонного, факсимільного зв'язку, електронної пошти або через комплексну інформаційно-аналітичну систему забезпечення надання безоплатної правової допомоги відповідному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги з урахуванням вимог частини п'ятої статті 5 Закону України «Про міліцію» та статті 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» такі відомості:
- прізвище, ім'я, по батькові та дата народження затриманої особи (якщо вони відомі);
- час та підстави затримання особи;
- точна адреса місця для конфіденційного побачення адвоката із затриманою особою;
- найменування суб'єкта подання інформації, його поштова адреса, номери телефону та адреса електронної пошти;
- прізвище, ім'я, по батькові та посада особи, що передала повідомлення.
Службова особа суб'єкта подання інформації, відповідальна за перебування затриманих, зобов'язана перевірити дотримання вимог цього Порядку та у разі нездійснення повідомлення про затримання - здійснити його самостійно.
Повідомлення про затримання осіб приймаються та обробляються уповноваженою службовою особою центру з надання допомоги цілодобово.
Повідомлення суб'єктів подання інформації, які надходять до центру з надання допомоги, реєструється в системі та/або журналі реєстрації повідомлень в момент його надходження.
Повідомленню присвоюється відповідний реєстраційний номер, який за допомогою телефонного, факсимільного зв'язку, електронної пошти або через систему повідомляється суб'єкту подання інформації.
Протягом години з моменту реєстрації повідомлення про затримання особи уповноважена службова особа центру з надання допомоги в установленому порядку призначає адвоката та видає доручення для підтвердження його повноважень для надання такій особі безоплатної вторинної правової допомоги, копія якого із зазначенням реєстраційного номера повідомлення за допомогою факсимільного зв'язку, електронної пошти або через систему передається суб'єкту подання інформації та реєструється ним.
Уповноважена службова особа центру з надання допомоги негайно перед передачею копії доручення суб'єкту подання інформації повідомляє призначеному адвокатові реквізити виданого доручення, на підставі якого таким адвокатом видається ордер, з яким він прибуває до затриманої особи.
Призначений центром з надання допомоги адвокат повинен прибути протягом години з моменту видання йому доручення, а у виняткових випадках - не пізніше ніж протягом шести годин з моменту видання йому доручення до затриманої особи для надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Відмова затриманої особи від адвоката, призначеного центром з надання допомоги, повинна бути здійснена такою особою в присутності цього адвоката у формі письмової заяви, копія якої надсилається адвокатом до центру з надання допомоги. 

Якщо у Вас виникли питання звертайтеся за безоплатною правовою допомогою до відділу “Переяслав-Хмельницьке бюро правової допомоги” Броварського МЦ з НБВПД за адресою: вул. Оболонна, 2-в, м. Переяслав-Хмельницький. Тел. 7-10-03.


«WikiLegalAid» платформа юридичних консультацій

Що таке база правових консультацій «WikiLegalAid»?
«WikiLegalAid» - це довідковo-інформаційна платформа правових консультацій, яка дає можливість знайти відповіді на найактуальніші правові питання.
Вона була створена з метою надання якісних правових консультацій співробітниками системи безоплатної правової допомоги. Зараз скористатися можливостями платформи «WikiLegalAid» може кожен хто має доступ до мережі Інтернет.
«WikiLegalAid» це:
  • Систематизовано – вся інформація в базі розташована таким чином, щоб знайти консультацій за певною тематикою було зручно та легко.
  • Актуально – процес оновлення правових консультацій триває постійно; інформація, що міститься в базі включає в себе і нові зміни в законодавстві, і зміни в судовій практиці.
  • Вичерпно – за допомогою бази правових консультацій можна знайти вичерпну інформацію з правового питання, а також судову практику та зразки судових документів.
  • Доступно – незалежно від того де Ви знаходитесь (в дома, на роботі, в віддаленому районі) у Вас є доступ до якісної правової інформації,
крім того «WikiLegalAid» це:
•      Просто – знайти актуальну інформацію з багатьох правових питань тепер можна на єдиній базі правових консультацій, що містить як посилання на актуальну законодавчу базу, так і практичні рекомендації від фахівців системи БПД.
•      Безкоштовно – доступ до всіх правових консультацій бази є безкоштовним для користувачів платформи.
  • Для всіх – базою правових консультацій можуть користуватись як практикуючі юристи, студенти-правники, правозахисники, так і пересічні громадяни. Консультація сформована так, що відповідь буде зрозуміла усім.
Яке наповнення бази правових консультацій «WikiLegalAid»?
В базі правових консультацій міститься більше 1400 консультацій на найактуальніші правові питання з якими звертаються клієнти до системи БПД. Окрім правової інформації в них міститься судова практика та зразки правових документів.
База правових консультацій містить статті у відповідності до галузей права.
Якщо у Вас виникли питання звертайтеся за безоплатною правовою допомогою до відділу “Переяслав-Хмельницьке бюро правової допомоги” Броварського МЦ з НБВПД за адресою: вул. Оболонна, 2-в, м. Переяслав-Хмельницький. Тел. 7-10-03.

Механізм дострокового розірвання договору оренди

Досить поширеним правовим явищем у юридичній практиці є встановлення у договорі оренди умов за якими дострокове розірвання договору допускається виключно за взаємною згодою сторін або, коли сторони обмежують одна одну у праві односторонньої відмови від виконання договору.

Як діяти стороні, яка бажає достроково припинити відносини оренди (хоча б у силу втрати подальшого економічного інтересу для сторони)? Який порядок та умови розірвання договору оренди?

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов’язання однією стороною, друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання частково або в повному обсязі відповідно змінюються умови зобов’язання або воно припиняється.

Наслідки односторонньої відмови від договору визначаються ч. 3 ст. 651 ЦК України, згідно з якою у разі односторонньої відмови від договору в повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У випадку відсутності прямої норми в договорі оренди, яка би надавала стороні право відмовитися від договору в односторонньому порядку, слід звертати увагу на загальні положення актів чинного законодавства, які надають суб’єктам господарювання право дострокового розірвання договору.

Реалізація права дострокового розірвання договору повинна відбуватися в світлі правозастосування приписів статті 188 ГК України, статей 651 – 654 ЦК України та інших норм, що регулюють порядок здійснення орендних відносин.

Як вбачається із ч. 3 ст. 291 ГК України на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 ГК України.

Згідно з положеннями частини 2 статті 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч. 3 ст. 188 ГК України).

У разі прийняття пропозиції договір вважається розірваним за згодою сторін (про що інша сторона повідомляється письмово або сторонами складається єдиний документ).

Тобто передумовою дострокового розірвання договору оренди є необхідність направлення ініціюючою стороною іншій стороні пропозиції про дострокове припинення договірних відносин. Така пропозиція повинна бути зроблена за 20 календарних днів до запланованої дати розірвання, якщо інший строк не встановлений у самому договорі. Додатком до пропозиції повинна бути додаткова угода про дострокове розірвання договору оренди, якою визначатимуться усі істотні умови повного припинення господарських зобов’язань між сторонами.

У відповідності до ч. 4 ст. 188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

 Чинне в Україні законодавство розділяє підстави дострокового розірвання договору на дві групи:

  • перша пов’язана із істотним порушенням умов договору;
  • друга пов’язана із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися під час укладання договору.

Розглянемо першу групу в якості підстави для дострокового розірвання Договору.

Згідно з частиною 2 статті 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Під випадками істотного порушення, встановленими законом, слід розуміти порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, аналізуючи можливість дострокового розірвання договору з підстав істотного порушення його умов, відзначимо, що пропозиція про дострокове припинення договірних відносин (яку направлятиме ініціююча сторона) повинна містити посилання на конкретну обставину, що вказує на порушення іншою стороною своїх зобов’язань за договором. Така підстава повинна бути очевидною та обґрунтованою. Обґрунтованість підстави може підтверджуватися відповідними документами (наприклад, акт виявлення порушень), які можуть бути складені ініціюючою стороною в односторонньому порядку із зазначенням відмови іншої сторони від підписання таких документів.

Що стосується другої групи підстав для дострокового розірвання договору оренди, слід відзначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.

Перелік обставин істотної зміни сторонами у Договорі не передбачено.
ЦК України відзначає, що зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Наведене дозволяє відносити до таких обставин будь-які події, пов’язані із зміною тих умов, якими сторони керувалися під час укладення договору (наприклад, підвищення витрат на обслуговування об’єкту оренду; зростання інфляції; зміна звичайних цін на такий самий вид послуг та по відношенню до такого самого об’єкту оренди тощо).

Виходячи із змісту положень ч. 2 ст. 652 ЦК України, відзначимо, що сторони, виявляючи істотну зміну обставин повинні попередньо провести дії, пов’язані із приведенням у відповідність укладеного між ними договору. Це означає, що реалізація відносин із дострокового розірвання договору на підставі істотної зміни обставин повинна передбачати такий порядок:

  • направлення ініціюючою стороною пропозиції про внесення змін до договору оренди;
  • після спливу 20 календарних днів з урахуванням строку поштової відправки (ст. 188 ГК України) та не отримання позитивної відповіді на пропозиції про внесення змін до договору – направлення ініціюючою стороною пропозиції про дострокове розірвання договору шляхом підписання додаткової угоди;
  • після спливу 20 календарних днів з урахуванням строку поштової відправки (ст. 188 ГК України) та не отримання позитивної відповіді – подання позовної заяви про дострокове розірвання Договору.

При достроковому розриванні Договору в судовому порядку з підстав істотної зміни обставин, потрібно враховувати наступне.

Згідно ч. 2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов:

  • в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
  • зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
  • виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
  • із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто для дострокового розірвання договору оренди з підстав істотної зміни обставин, позиція сторони, що ініціює вказане питання, повинна містити обґрунтування щодо істотної зміни умов, якими сторони керувалися до підписання договору. У результаті такої зміни сторона не може в повній мірі задовольнити свої матеріальні та інші інтереси, виходячи із умов діючого договору, а тому такий договір не може надалі бути залишеним в силі, оскільки не відповідає початковим намірам та волевиявленню сторони під час його укладення.

Моментом, з якого відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України договір є зміненим або розірваним та зобов’язання відповідно – зміненими або припиненими, є момент укладення угоди про зміну або розірвання договору, що визначається відповідно до ст. 640 ЦК України, якщо інший момент не встановлений у самій угоді.

Згідно ч. 5 ст. 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

         З огляду на вище наведене, можна дійти наступних висновків:

  • Договір оренди може бути достроково розірваний з ініціативи ініціюючою стороною шляхом направлення відповідної пропозиції іншій стороні з проханням підписати додаткову угоду до договору, якою визначити механізм повного припинення господарських зобов’язань між сторонами.
  • Правовими підставами для дострокового розірвання договору можуть бути: істотне порушення умов договору або істотна зміна обставин, якими сторони керувалися під час укладання договору.
  • При посиланні на істотне порушення умов договору як підставу для дострокового розірвання договору, основна позиція ініціюючої сторони має полягати у зазначені причин, пов’язаних із описом дій, які вказують на допущення порушень орендарем своїх зобов’язань за договором. Фіксація таких дій повинна відображатися в актах виявлення порушень за договором.
  • При посиланні на істотну зміну обставин як підставу для дострокового розірвання договору, основна позиція ініціюючої сторони має полягати у зазначені причин, пов’язаних із порушенням співвідношення майнових інтересів сторін, що суттєво позбавляє орендодавця того, на що він розраховував при укладенні договору (індексація, зміна споживчих цін).
  • Договір вважатиметься достроково розірваним з дати, визначеної у тексті підписаної сторонами додаткової угоди або з дати набрання законної сили судового рішення.

 Якщо у Вас виникли питанняз вертайтеся за безоплатною  правовою допомогою до відділу “Переяслав-Хмельницьке бюро правової допомоги ”Броварського МЦзНБВПД за адресою: вул. Оболонна, 2-в, м. Переяслав-Хмельницький. Тел. 7-10-03.

 

 

Пільги із сплати земельного податку для учаників АТО

Для забезпечення соціального захисту та допомоги учасникам бойових дій, які захищають незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, і беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, вітчизняним законодавством передбачено ряд пільг, в тому числі податковим кодексом України визначено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктами оподаткування – земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст.269-270 Податкового кодексу України).
Відповідно до статті 281 Податкового кодексу України від сплати земельного податку звільняються ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідно до норм Закону учасники антитерористичної операції особи, визнані учасниками бойових дій, звільняються від сплати земельного податку. При цьому звільнення від сплати земельного податку, передбачене для такої категорії фізичних осіб, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм, зокрема:
1) для ведення особистого селянського господарства – у розмірі не більш як 2 гектари;
2) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах – не більш як 0,25 гектара, в селищах – не більш як 0,15 гектара, в містах – не більш як 0,10 гектара;
3) для індивідуального дачного будівництва – не більш як 0,10 гектара;
4) для будівництва індивідуальних гаражів – не більш як 0,01 гектара;
5) для ведення садівництва – не більш як 0,12 гектара.
Для звільнення від сплати земельного податку, особа яка  має підстави для отримання пільг повинна надати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки заяву довільної форми та документи, що посвідчують її право на пільгу, зокрема, посвідчення «Учасник бойових дій».
Нагадаємо, Указом Президента України  2018 рік оголошено Роком реалізації правопросвітницького проекту «Я маю право». Мета цього проекту – посилення захисту прав і свобод громадян та покращення надання безоплатної правової допомоги. Програма передбачає не просто правову безкоштовну допомогу в судах, а й безоплатні юридичні консультації, на які матимуть право найменш захищені верстви населення.
Якщо у Вас виникли питання звертайтеся за безоплатною правовою допомогою до відділу “Переяслав-Хмельницьке бюро правової допомоги” Броварського МЦ з НБВПД за адресою: вул. Оболонна, 2-в, м. Переяслав-Хмельницький. Тел. 7-10-03.