Деклараційна кампанія - 2018

Карта залучення міжнародної допомоги

Реформи

Федерація футболу

На допомогу захисникам Батьківщини!



ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ споживачів комунальних послуг у випадку несвоєчасної оплати комунальних послуг в період карантину

Чинним законодавством передбачено, що надання житлово-комунальних послуг під час карантину здійснюються безперервно, крім часу перерв на проведення ремонтних і профілактичних робіт, у міжопалювальний період для систем опалення та ліквідації наслідків аварії.

Таким чином, надання житлово-комунальних послуг громадянам здійснюється в тому ж самому режимі, карантинні заходи ніяким чином не вплинули на отримання споживачами комунальних послуг.

Так само робота підприємств, організацій та установ, що надають зазначені послуги продовжується у штатному режимі.

Обмеженим є прийом громадян у організаціях, які надають відповідні комунальні послуги. Будь-яке питання можна викласти у зверненні та направити поштою на адресу комунального підприємства. Введення карантину є підставою для обмеження у особистому спілкуванні, але ніяким чином не впливає на обов'язок підприємств, організацій та установ, що надають комунальні послуги, відповідати на запити споживачів.

У зв'язку із карантинними заходами громадянам рекомендовано по можливості залишатися вдома та не виходити без нагальної потреби на вулицю. Як наслідок, виникає питання яким чином оплатити комунальні послуги, якщо рекомендується обрати режим самоізоляції вдома.

Необхідно зазначити, що сплатити комунальні послуги можна онлайн, не виходячи з дому.

Міністерство розвитку громад та територій України 24 березня 2020 року надіслало лист на обласні та Київську міську держадміністрації щодо оплати житлово-комунальних послуг в умовах карантину, з рекомендаціями для підприємств, що надають житлово-комунальної послуги. Згідно з цим листом необхідно вжити всіх можливих заходів щодо здійснення споживачами онлайн-платежів через особисті кабінети на сайтах підприємств-виконавців послуг, управителів багатоквартирних будинків та за допомогою інших можливих і загальнодоступних сервісів.

З цією метою Міністерство розвитку громад та територій України запропонувало підприємствам, що надають житлово-комунальні послуги:

- довести до відома споживачів за допомогою засобів телефонного зв'язку та/або інтернету інформацію про можливі онлайн сервіси для забезпечення оплати житлово-комунальних послуг;

- забезпечити взаємодію з АТ “Ощадбанк” з метою інформування громадян, що отримують пільги та субсидії у грошовій безготівковій формі, шляхом надсилання їм відповідного смс - повідомлення.

Таким чином, дотримуючись рекомендацій під час карантину, за допомогою онлайн програм, можна здійснити оплату комунальних послуг не виходячи з дому.

Також, у зв'язку із карантином та введенням режиму надзвичайної ситуації на території країни, виникає й інше питання, яке стосується відповідальності споживачів за несплату або несвоєчасну сплату комунальних послуг. Адже, в нинішніх умовах є ризик того, що не всі громадяни матимуть можливість належним чином виконати свій обов'язок щодо оплати житлово-комунальних послуг.

Стосовно цього питання 17 березня 2020 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Відповідно до зазначеного Закону встановлено, що наперіод дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється:

- нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги;

- припинення чи зупинення надання житлово-комунальних послуг громадянам України у разі їх несплати або оплати не в повному обсязі.

Питання щодо нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги регулюється Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Саме стаття 26 передбачає, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не більше 0,01 відсотка від суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків від загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Стаття 7 зазначеного Закону встановлює права та обов'язки споживачів. Зокрема, пункт 10 частини 2 цієї статті передбачає, що індивідуальний споживач зобов'язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг, а пункт 2 частини 4 передбачає обов'язок колективного споживача сплачувати пеню, у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг для споживачів, яких об'єднує такий колективний споживач.

У зв'язку з поширенням коронавірусу та прийняттям карантинних заходів 17 березня 2020 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону встановлено, що до 1 липня 2020 року зупинити дію пункту 10 частини другої та пункту 2 частини четвертої статті 7 та частини першої статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Стосовно припинення чи зупинення надання житлово-комунальних послуг громадянам України у разі їх несплати або оплати не в повному обсязі складається така сама ситуація. Положеннями вищезгаданих законів також заборонено підприємствам, організаціям та установам, що надають комунальні послуги застосовувати будь-які санкції до споживачів на період карантину.

Таким чином, на період карантину споживачі фактично звільненні від відповідальності за несвоєчасне внесення платежів за житлово-комунальні послуги. Тобто, нарахування та стягнення неустойки за несвоєчасну сплату комунальних послуг здійснюватися не буде, а також не буде припинено надання житлово-комунальних послуг.

 

Якщо виникають додаткові запитання, Ви можете звернутися за безоплатною правовою допомогою до відділу “Переяслав-Хмельницьке бюро правової допомоги” Броварського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою: м. Переяслав, вул. Оболонна, 2-в, тел. (04567) 7-10-03.

Звільнення від оподаткування на період дії заходів спрямованих на запобігання поширенню коронавірусної хвороби


Кабінетом Міністрів України запроваджено карантинні заходи з метою протидії поширенню захворюванню. Зазначені заходи спрямовані на призупинення діяльності або обмеження діяльності деяких суб’єктів господарювання.

Поширення захворювання, в першу чергу призведе до зниження економічної активності в країні та світі і як наслідок зупинення роботи деяких суб’єктів господарювання, що викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, у з обставинами невідворотної сили. Таким чином виникає нагальна гостра необхідність з боку держави у підтримці платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення короновірусної хвороби (COVID-19).

Саме тому 17.03.2019 року Верховною радою України було прийнято проект 3220 Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 16.03.2020 року, який набрав чинності 18.03.2020 року (далі – Закон) було внесено зміни до п.п. 524, 525 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (далі - ПКУ), яким встановлено не нараховувати та не стягувати плату за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності), податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об’єкти нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб за період з 1 березня по 30 квітня 2020 року, а так само у цей період звільнити від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за себе деяких платників.

Висновком головного експертного управління щодо законопроекту 3220 зауважено, що відповідно до вимог ст. 103 Бюджетного кодексу України надання державою податкових пільг, які зменшують доходи місцевих бюджетів, має супроводжуватися наданням додаткової дотації з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію відповідних втрат доходів місцевих бюджетів.

Плата за землю

Пунктом 1 розділу 1 Закону внесено зміни до Підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ та доповнено його пунктом 52-4 наступного змісту:

Не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 30 квітня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.

При цьому платники плати за землю (крім фізичних осіб), які відповідно до пункту 286.2 статті 286 ПКУ подали податкову декларацію, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відобразити зміни податкового зобов’язання із сплати плати за землю за відповідні місяці. Фізичним особам - платникам плати за землю перерахунок здійснюється контролюючим органом.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

Пунктом 1 розділу 1 Закону внесено зміни до Підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ та доповнено його пунктом 52-5 наступного змісту:

Об’єкти нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до статті 266 ПКУ в період з 1 березня по 30 квітня 2020 року.

При цьому платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (крім фізичних осіб), що відповідно до підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 ПКУ подали податкову декларацію, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відобразити зміни податкового зобов’язання із сплати плати за землю за відповідні місяці. Фізичним особам - платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, перерахунок здійснюється контролюючим органом.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування

Пунктом 2 розділу 1 Закону внесено зміни до Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", який доповнено пунктами 9-10-9-12 такого змісту:

Тимчасово звільняються від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску наступні категорії платників ЄСВ:

фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;

члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

Таке звільнення відбувається лише в частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 1 по 31 березня та з 1 по 30 квітня 2020 року за себе. Тобто на час карантину звільняються лише фізичні особи-підприємці від сплати за себе, але не за найманих працівників. Нарахування та сплата єдиного внеску за таких осіб відбувається на загальних підставах. Окрім цього, платники єдиного податку, які обрали спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного податку не звільняються.

При цьому положення абз 2 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" про необхідність платнику визначати базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, у випадку неотримання ним доходу (прибутку) у звітному кварталі або окремому звітному місяці кварталу для таких осіб не застосовуються.

Окрім зазначеного, Законом передбачено, що такі особи можуть прийняти рішення про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску за періоди з 1 по 31 березня та з 1 по 30 квітня 2020 року в розмірах та порядку, визначених законом (тобто можливість прийняти рішення про сплату внесків у добровільному порядку).

Також відповідні зміни було внесено і до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування". Зазначені зміни дозволяють переліченим вище категоріям платників включити періоди несплати внесків у зв’язку із карантином до страхового стажу. Вважається, що страхові суми було сплачено у розмірі мінімального страхового внеску, визначеного законодавством для кожного з таких періодів (пункт 14-5 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування").

Що стосується нарахування штрафних санкцій за порушення норм ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", то тимчасово вони не застосовуються за наступні порушення, вчинені у періоди з 1 по 31 березня та з 1 по 30 квітня 2020 року:

  1. несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;
  2. неповна сплата або несвоєчасна сплата суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів);
  3. несвоєчасне подання звітності, передбаченої цим Законом, до податкових органів.

При цьому штрафні санкції з повторне протягом року порушення, передбачені абз. 2-3 п. 7 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" щодо такого порушення, вчиненого у періоди з 1 по 31 березня та з 1 по 30 квітня 2020 року, не застосовуються. Також протягом періодів з 1 по 31 березня та з 1 по 30 квітня 2020 року платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню.

 

Якщо виникають додаткові запитання, Ви можете звернутися за безоплатною правовою допомогою до відділу “Переяслав-Хмельницьке бюро правової допомоги” Броварського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою: м. Переяслав, вул. Оболонна, 2-в, тел. (04567) 7-10-03.

 

Особливості отримання «лікарняних» в умовах карантину

Карантин – адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб. Кабінет Міністрів України запроваджує обмежувальні заходи на всій території України. Серед обмежувальних заходів: закриті садочки, школи, навчальні заклади. Для працюючих батьків, яким нема з ким залишити вдома на цей час дитину, карантин — складна проблема. Виникають питання: Чи можуть батьки взяли лікарняний по догляду за дитиною під час карантину? Чи мають батьки право перейти на особливий режим роботи в умовах карантину? Що для цього потрібно зробити?

Порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність при карантині

Відповідно до розділу 5 Інструкції Про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 N 455 на період тимчасового відсторонення від роботи осіб, робота яких пов'язана з обслуговуванням населення, які були в контакті з інфекційними хворими або є бактеріоносіями, у разі неможливості здійснення тимчасового переведення за їх згодою на іншу роботу, не пов'язану з ризиком поширення інфекційних хвороб, листок непрацездатності видається інфекціоністом або лікуючим лікарем згідно з висновком лікаря-епідеміолога територіальної СЕС.

Умови надання лікарняних на період карантину

  На період карантину накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби чи перебування у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій надається допомога по тимчасовій непрацездатності  застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу)(п.5, 51 частини 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування").

Тривалість виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності на період карантину

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання, перебування у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Слід зазначити, що тимчасова непрацездатність застрахованої особи викликана карантином, накладеним органами санітарно-епідеміологічної служби, надається допомога по тимчасовій непрацездатності з першого дня за весь час відсутності на роботі з цієї причини (ст. 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування").

Розмір виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності на період карантину

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування", особам, які перебувають у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій виплата проводиться у розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу.

 

Система БПД призупиняє прийом громадян і надає правову допомогу дистанційно

З 23 березня 2020 року і до завершення карантину система безоплатної правової допомоги призупиняє особистий прийом громадян та надання адресної правової допомоги. У цей період система БПД надаватиме правові послуги дистанційно. Ці заходи передбачені наказом Координаційного центру з надання правової допомоги від 20 березня №128-аг «Про організацію роботи з громадянами на період карантину».

 

Тимчасова зміна режиму функціонування системи БПД пов’язана із загостренням ситуації щодо поширення коронавірусної інфекції. Для запобігання поширенню COVID-19 в Україні до 3 квітня введено карантин з низкою обмежень.

 

«Система безоплатної правової допомоги переходить на дистанційну роботу. Ми це робимо задля безпеки здоров’я та життя наших клієнтів і працівників. Дуже просимо людей залишатися вдома. Правову допомогу від держави кожна людина може отримати дистанційно. Для цього система БПД використовує усі доступні нам способи — офіційні вебсайт та сторінки у соцмережах, електронну пошту та телефонний зв’язок», —  зазначив в. о. директора Координаційного центру з надання правової допомоги Олександр Баранов.

 

Відповідно до наказу, з 23 березня на час дії карантину призупинено особистий прийом громадян посадовими особами і працівниками Координаційного центру з надання правової допомоги, регіональних та місцевих центрів з надання БВПД. Призупинено також надання адресної безоплатної первинної та вторинної правової допомоги працівниками місцевих центрів.

 

Безоплатна первинна та вторинна правова допомога надаватиметься із застосуванням інформаційно-комунікаційних технологій та з використанням скриньок для кореспонденції.

 

Надати необхідні документи можна через спеціально обладнані скриньки для кореспонденції або електронні засоби зв’язку (адреси та електронні пошти місцевих центрів з надання БВПД можна дізнатися на офіційному сайті системи БПД https://www.legalaid.gov.ua/ ).

 

Щоб отримати юридичну консультацію або роз’яснення з правових питань:

 

- зателефонуйте на безкоштовний номер системи БПД 0 800-213-103

 

- поставте запитання у месенджер Фейсбук-сторінки: https://www.facebook.com/Centre.4.Legal.Aid/

 

- напишіть на електронну пошту найближчого місцевого центру (адреси можна дізнатися на сайті системи БПД – https://www.legalaid.gov.ua/ )

 

- прочитайте правову консультацію на телеграм-каналі «Безоплатна правова допомога» https://t.me/ualegalaid   та обговоріть її у нашому чаті - https://t.me/ualegalaidchat

 

- поставте запитання на Інстаграм-сторінці системи БПД   https://www.instagram.com/ualegalaid/?hl=uk

 

- скористайтеся правничою вікіпедією WikiLegalAid - https://wiki.legalaid.gov.ua

 

Кожній людині варто памʼятати, що карантин — це не перешкода для отримання правової допомоги від держави. Система БПД працює у посиленому режимі, консультує громадян і допомагає вирішити правові питання.

 

Ми посилили інформаційно-просвітницьку роботу. Інформуємо громадян про їхні права та механізм їх захисту через офіційний сайт та сторінки системи БПД у соціальних мережах, ЗМІ, інформаційні ресурси партнерських організацій.

 

Переконані, що щоденна праця фахівців системи БПД є надзвичайно важливою в цей час.

 

Ми допоможемо захистити Ваші права!

Додаткова відпустка учасникам бойових дій

Статус учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни визначено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Якщо демобілізований працівник отримав посвідчення учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни), то після його надання роботодавцю він матиме право на «військову» відпустку. Причому неважливо, працює він за основним місцем роботи чи за сумісництвом. Право на таку відпустку передбачене статтею 77-2 Кодекс законів про працю України і статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» (далі - Закон про відпустки).

Відповідно до статті 162 Закону про відпустки учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», мають право на додаткову оплачувану відпустку (далі — додаткова відпустка учасника бойових дій). Тривалість такої відпустки становить 14 календарних днів на рік.

Додаткова відпустка учасника бойових дій не належить до щорічних відпусток.
Норми Закону про відпустки, передбачені для щорічних відпусток, на неї не поширюються.

 

Тому, надаючи додаткову відпустку учасника бойових дій, роботодавець зобов’язаний ураховувати деякі особливості:

  • надається за календарний рік. Причому право працівника на додаткову відпустку учасника бойових дій повної тривалості не залежить від відпрацьованого часу в такому календарному році. Так, відпрацювавши один робочий день у поточному календарному році, працівник матиме право на таку відпустку повної тривалості — 14 календарних днів;
  • надається понад щорічні основну та додаткову відпустки;
  • має бути використана працівником протягом календарного року. Якщо працівник не реалізував своє право на таку відпустку в поточному році, перенесення її на наступний не допускається;
  • початок якої припадає на один рік (наприклад, 2018-й), а закінчення на наступний (2019-й), вважається відпусткою за той рік, на який припадає її початок (тобто за 2018-й). Тому у 2019 році такий працівник матиме право на додаткову відпустку учасника бойових дій повної тривалості — 14 календарних днів;
  • не може бути перенесена або продовжена з причин, зазначених у стаття 11 Закону про відпустки, у тому числі й у зв’язку з хворобою працівника, що збіглася з періодом додаткової відпустки учасника бойових дій;
  • не продовжується на святкові та неробочі дні, що припадають на період такої відпустки. Такі дні включають до тривалості додаткової відпустки та оплачують у загальному порядку;
  • може бути використана працівником як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, за наявності документів, що підтверджують право на неї (наприклад, посвідчення учасника бойових дій).

Окремо зупинимося на наданні такої відпустки новоприйнятому працівнику. Якщо такий працівник у поточному календарному році (наприклад, у 2017-му) до влаштування до цієї установи працював у іншого роботодавця і скористався правом на таку відпустку, то теперішній роботодавець додаткову відпустку учасника бойових дій за поточний (2017-й) календарний рік не надає.

Якщо ж працівник, який має право на додаткову відпустку учасника бойових дій, у поточному (2017-му) календарному році ніде не працював або працював у іншого роботодавця, але права на таку відпустку тоді ще не мав, і таке право виникло в період роботи у цій установі, то теперішній роботодавець зобов’язаний надати такому працівнику додаткову відпустку учасника бойових дій за поточний (2017-й) календарний рік.

Чи виплачується компенсація за додаткову відпустку?

У разі невикористання військовослужбовцями – учасниками бойових дій щорічної основної або додаткової відпустки у рік звільнення виплачується грошова компенсація – це зазначено в пункті 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Верховний Суд своїм Рішенням від 16 травня 2019 року у справі № 620/4218/18 зазначає, що норми закону не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання в році звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження служби в особливий період.

Що робити щоб отримати компенсацію?

Під час звільнення написати рапорт на отримання грошової компенсації до військового комісаріату.

Вирішення спору в судовому порядку

У разі отримання письмової відмови військового комісаріату щодо неможливості нарахування та виплатити грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій у добровільному порядку, особа має право

звернутися в рамках адміністративного судочинства до окружного адміністративного суду, на підставі ч. 1 ст. 19 КАСУ з адміністративним позовом про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Перелік документів необхідних для складання адміністративного позову

Для складання обгрунтованого позову необхідно буде мати такий перелік документів, який необхідно буде додати до адміністративного позову:

  • лист військового комісаріату, з якого буде вбачаться, що Вам відмовлено в нарахування та виплати належної грошової компенсації відпустки, що є підставою для звернення до суду за захистом своїх законних прав та інтересів;
  • довідка з________ районного військового комісаріату, якою буде підтверджуватися факт та строки проходження Вами служби у Збройних силах України;
  • копія витягу з наказу військового комісара ________ районного військового комісаріату від __.___.20__ № __, з якого буде вбачаться, що Вам дійсно не виплатили належну грошову компенсацію за невикористану соціальну відпустку;
  • копія військового квитка;
  • копія паспорту;
  • копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера;
  • копія посвідчення серія УБД № _____ Управління персоналу штабу військової частини _____ від __.____.20__ р.

 

Строки для звернення до суду

Строк звернення до адміністративного суду встановлено статтею 122 КАСУ, відповідно до якого позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У разі подання особою позову 'після закінчення строків', установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. (ч. 1 ст. 123 КАСУ)

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. (ч. 2 ст. 123 КАСУ)

 

Якщо виникають додаткові запитання, Ви можете звернутися за безоплатною правовою допомогою до відділу “Переяслав-Хмельницьке бюро правової допомоги” Броварського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою: м. Переяслав-Хмельницький, вул. Оболонна, 2-в, тел. (04567) 7-10-03.

 

Особливості передачі земельної ділянки громадянам України із земель державної і комунальної власності

Хто може звернутись
Згідно Земельного кодексу України кожен українець, якому виповнилось 18 років, може отримати безкоштовно землю для різних потреб.
Законодавством не передбачено обмежень у виборі місця розташування такої земельної ділянки.
 
Розміри земельних ділянок, що безоплатно передаються громадянам
Кожен громадянин може одночасно отримати та приватизувати 6 земельних ділянок різного призначення, тобто передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах зазначених норм, провадиться один раз по кожному виду використання (частина четверта статті 116 Земельного кодексу України).
Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
 
для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство;
для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;
для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;
для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;
для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;
для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
 
Куди звертатися для отримання земельної ділянки
Громадянам, зацікавленим в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності необхідно звернутися із клопотанням про про надання дозволу на розробку проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, а саме:
 
сільської, селищної, міської ради (якщо питання стосуються земель комунальної власності, які розташовані в населених пунктах);
районної державної адміністрації (якщо питання стосується земель державної власності у межах сіл, селищ, міст районного значення та поза межами населених пунктів для: ведення водного господарства; індивідуального дачного будівництва; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо);
обласні державні адміністрації (якщо питання стосується земель державної власності у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена)
Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в області (якщо питання стосується земельних ділянок для сільськогосподарських потреб).
Вимоги до заяви
У заяві зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри (в межах норм безоплатної приватизації) (зразки клопотання (заяви).
До клопотання додаються:
 
графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (наприклад, викопіювання з кадастрової карти);
погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб);
документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства);
копію документа, що посвідчує особу (наприклад, паспорта громадянина України);
документ що підтверджує право на пільги при отриманні земельних ділянок (у разі наявності останнього).
Термін розгляду заяви
Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідним органом влади, або про відмову у наданні такого дозволу (мотивовано) має бути прийнято в місячний строк.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою, техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у визначеному порядку.
 
Розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки
У разі прийняття уповноваженим органом рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки потрібно замовити в землевпорядній організації виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Розробником проекту землеустрою може бути лише фізична особа - підприємець, яка володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником (частина друга статті 26 Закону України "Про землеустрій").
Складання документації із землеустрою передбачає, що інженер-землевпорядник повинен визначити точні межі земельної ділянки, їх геодезичні координати і скласти кадастровий план земельної ділянки для внесення в майбутньому відомостей про виділену земельну ділянку до Державного земельного кадастру, а також може стати в нагоді для відновлення меж ділянки і захисті права на землю.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розроблятиметься виконавцем (землевпорядною організацією) на підставі укладеного із замовником договору.
Термін виконання робіт згідно із законодавством не може перевищувати 6 місяців.
 
Погодження проекту землеустрою
Проект відведення земельної ділянки підлягає погодженню з:
територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру;
управлінням з питань містобудування та архітектури місцевої державної адміністрації або місцевої ради (у випадку місцезнаходження земельної ділянки у межах населеного пункту або на якій планується розташування об'єкта будівництва);
іншими організаціями (органами лісового, водного господарства, охорони культурної спадщини, екології тощо) в окремих індивідуальних випадках.
 
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки також включає перелік документів, визначених Законом України "Про землеустрій" (стаття 50).
 
Строк розгляду: протягом 10 робочих днів з дня одержання проекту або його копії відповідні органи зобов'язані безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Підстава для відмови: лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою (доповнення).
 
Реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі
Для реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі необхідно звернутися до територіального органу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру за місцем розташування земельної ділянки із:
 
заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру (додаток 22);
оригіналом документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (погоджений проект землеустрою, за потреби, позитивний висновок експертизи);
документацією із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.
Строк розгляду заяви: 14 днів (пункт 73 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого пстановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 ".
 
Вартість: внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється безоплатно (додаток 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2011 року № 835 "Деякі питання надання Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг").
Крім того, на підтвердження державної реєстрації заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, в якому зазначаються відомості внесені до Поземельної книги, зокрема, кадастровий номер. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.
 
Затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки
Для затвердження проекту землеустрою особі необхідно надати до місцевої ради або місцевої державної адміністрації клопотання про затвердження проекту землеустрою.
До клопотання додаються:
екземпляр погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
Строк розгляду: 2 тижні з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із Законом України "Про державну експертизу землевпорядної документації" після отримання позитивного висновку такої експертизи).
Рішення про затвердження проекту землеустрою є одночасно рішенням про передачу земельної ділянку у власність чи у користування.
Реєстрація права власності на земельну ділянку
Реєстрацію права власності на земельну ділянку здійснюють територіальні органи Міністерства юстиції; виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, в тому числі через центри надання адміністративних послуг; нотаріус.
 
Перелік необхідних документів:
 
заява встановленої форми;
документ, що посвідчує особу;
засвідчена копія рішення про безоплатну передачу земельної ділянки;
витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку;
документ, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - в розмірі 0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина перша статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Строк розгляду: до 5 робочих днів.
 
Якщо виникають додаткові запитання, Ви можете звернутися за безоплатною правовою допомогою до відділу “Переяслав-Хмельницьке бюро правової допомоги” Броварського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою: м. Переяслав-Хмельницький, вул. Оболонна, 2-в, тел. (04567) 7-10-03.
 

Медіація

Що таке медіація?
Медіація – це
  • структурований процес, незалежно від його назви або посилання на нього, за допомогою якого дві або більше сторін спору намагаються самостійно, на добровільній основі, досягти згоди для вирішення спору за підтримки медіатора
  • процес врегулювання спорів, у межах якого сторони з допомогою одного чи кількох медіаторів проводять переговори щодо спірних питань з метою досягти домовленості
  • допомога у врегулюванні конфліктів; ведення переговорів; опрацювання шляхів та умов розв’язання конфлікту
  • метод розв’язання конфліктів/спорів, за допомогою якого дві або більше сторін конфлікту/спору намагаються в межах структурованого процесу за участю посередника/медіатора досягти згоди для його розв’язання
  • метод вирішення спорів із залученням посередника (медіатора), який допомагає сторонам конфлікту налагодити процес комунікації і проаналізувати конфліктну ситуацію таким чином, щоб вони самі змогли обрати той варіант рішення, який би задовольняв інтереси і потреби усіх учасників конфлікту
  • інструмент, призначення якого усунути негативні наслідки конфлікту чи покласти край непорозумінням, що виникли між сторонами
  • позасудова процедура врегулювання конфлікту (спору) шляхом переговорів його сторін за допомогою одного або кількох нейтральних посередників (медіаторів)
 
Хто такий медіатор?
Медіатор -
  • будь-яка третя особа, до якої звернулися з проханням провести медіацію ефективно, неупереджено та компетентно, незалежно від віросповідання або професії цієї третьої особи у відповідній державі-члені, та способу, у який ця третя особа була призначена або отримала запит провести медіацію 
  •  спеціально підготовлений нейтральний та незалежний фахівець, який допомагає сторонам конфлікту (спору) у його врегулюванні, організовує та проводить медіацію
  • нейтральна по відношенню до сторін конфлікту третя сторона (спеціально підготовлений посередник), яка сприяє досягненню сторонами взаємоприйнятної згоди розв'язати цей спір, зосереджуючись при цьому на інтересах сторін, а не на правових позиціях або договірних правах
 
Переваги медіації
1. Економія часу
2. Зниження вартості процесу вирішення спору
3. Можливість впливати на результат
4. Конфіденційність процедури
5. Можливість збереження або відновлення ділових взаємин з партнерами
6. Можливість запобігти виникненню подібних конфліктів у майбутньому
7. Гарантія виконання рішення (у разі успішної медіації)
Принципи медіації
1. Добровільність
2. Конфіденційність
3. Щирість намірів щодо вирішення конфлікту
4. Неупередженість посередника
5. Правомочність сторін
6. Неформальність та гнучкість процедури медіації
 
Етапи медіації
Етап І. Підготовка до медіації
На даному етапі медіатор:
  • вивчає історію проблеми, основну інформацію про сторони конфлікту, їхні вимоги;
  • переглядає  відповідну літературу, нормативні документи, за потреби консультується з іншими фахівцями;
  • налагоджує контакт зі сторонами та проводить індивідуальні зустрічі з кожною із них;
  • організовує місце для проведення медіації.
 
Етап ІІ. Початок
Включає в себе:
  • підписання договору з медіатором;
  • вступне слово медіатора;
  • збір даних та оголошення порядку і правил;
  • з’ясування позицій сторін;
  • визначення тем для обговорення.
 
Етап ІІІ. Переговори
На даному етапі відбувається виявлення інтересів кожного учасника конфлікту та з’ясування потреб, що приховані за виявленими інтересами. Етап IV. Пошук можливостей та ідей для рішення
На даному етапі з 'ясовуються позиції та інтереси кожної зі сторін, досить часто спростовуються хибні уявлення, думки, погляди, що дає змогу кожній зі сторін стати на місце іншої та зрозуміти вимоги опонента.
Етап V. Укладання та підписання угоди
  • медіатор перевіряє напрацьовані варіанти рішень на реалістичність та можливість виконування;
  • уточнюються деталі, узгоджуються пункти угоди, формується остаточне рішення, яке задовольняє всіх учасників.
  • учасники ознайомлюються з текстом угоди, яка за загальним правилом, укладається у 2-х примірниках, та підписують її.
Угода повинна містити чіткий план виходу з конфліктної ситуації з вказаними часовими рамками та розподілом відповідальності між учасниками конфлікту.
 
Медіація не застосовується
Медіацію недоцільно застосовувати таких випадках:
  • відмова або нездатність прийняти принципи медіації,відсутність добровільності
  • домашнє насильство
  • зловживання алкоголем чи наркотиками
  • тиск, погрози
  • психічні розлади
  • розумова відсталість
 
Як скористатися медіацією?
Доступ до медіації Ви можете отримати:
Якщо виникають додаткові запитання, Ви можете звернутися за безоплатною правовою допомогою до відділу “Переяслав-Хмельницьке бюро правової допомоги” Броварського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою: м. Переяслав-Хмельницький, вул. Оболонна, 2-в, тел. (04567) 7-10-03.

Особливості прийняття спадщини

Прийняття спадщини
Відповідно до ст.ст. 1268, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом 6-місячного строку, він не заявив про відмову від неї.  Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. При цьому, необхідно мати на увазі, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, а часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
 
Місце відкриття спадщини
Відповідно до ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місце знаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місце знаходження основної частини рухомого майна. Місце відкриття спадщини підтверджується довідкою житлово-експлуатаційної організації, довідкою правління житлово-будівельного кооперативу про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця, записом у будинковій книзі про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця, довідкою адресного бюро, або довідкою райвійськкомату про те, що спадкодавець до призову на військову службу проживав за відповідною адресою.
Місце відкриття спадщини не може підтверджуватись свідоцтвом про смерть.
 
Процедура спадкування
Протягом 6 місяців з дня смерті родича особи, які вважають себе його спадкоємцями заявляють своє право на спадщину.
Заява про прийняття спадщини (або про відмову від прийняття, якщо було прийнято таке рішення) подається нотаріусу за останнім місцем проживання померлого.
Успадкувати можна лише все майно, котре передається у спадок, прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається (наприклад, нерухомість прийняти, а від боргових зобов’язань відмовитись). У разі, якщо померлий проживав у сільському населеному пункті, звернутись з заявою можна до органів місцевого самоврядування, тобто до відповідної сільської ради.
Зі спливом 6 місяців з дня смерті спадкодавця видається свідоцтво про право на спадщину
 
Документи, які необхідні для прийняття спадщини:
  • паспорт;
  • ідентифікаційний номер;
  • свідоцтво про смерть;
  • у разі наявності заповіту: при цьому якщо заповіт оформлювався в сільській раді – необхідно проставити відмітку про відсутність змін після оформлення;
  • у разі відсутності заповіту: документ, що підтверджує родинні стосунки спадкоємця з померлим: для дітей – свідоцтво про народження, дружини/чоловіка – свідоцтво про шлюб, інші родичі – за аналогією, для відслідковування ланцюга родинних зв’язків зі спадкодавцем;
  • правовстановлюючі документи на все майно, про яке відомо.
 
Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини
Відповідно до ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом шести місяців, який починається з часу відкриття спадщини не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
 
Визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини
Якщо спадкоємець протягом встановленого строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
У разі пропущення шестимісячного строку для прийняття спадщини, може бути встановлено додатковий строк для її прийняття з наступних підстав:
  • за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину;
  • на підставі судового рішення про встановлення додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 1272 ЦКУ позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини подається:
  1. у разі відсутності письмової згоди всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, на подання спадкоємцем, який пропустив шестимісячний строк, заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори;
  2. у разі пропуску шестимісячного строку подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори та відсутності інших спадкоємців, які прийняли спадщину та могли б дати письмову згоду на подання цієї заяви.
 
Поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини
Як вказує судова практика, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини, а саме:
  • тривала хвороба;
  • перебування спадкоємця тривалий час за межами України;
  • відбування покарання в місцях позбавлення волі;
  • перебування на строковій військовій службі в Збройних Силах України;
  • необізнаність спадкоємця про наявність заповіту
  • тощо.
 
При цьому судами до уваги беруться переважно письмові докази – довідки медичних установ про стан здоров'я та проходження курсу лікування, довідки про перебування особи у відрядженні чи за межами України, інші довідки, акти, листування, що містять відомості про обставини, які перешкоджали зверненню спадкоємця до нотаріальної контори у встановлені строки.
 
Не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як:
  • юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини;
  • необізнаність особи про наявність спадкового майна;
  • похилий вік;
  • непрацездатність;
  • встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю);
  • невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину;
  • відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини;
  • несприятливі погодні умови.
 
Якщо рішенням суду спадкоємцю раніше було визначено додатковий строк для прийняття спадщини і він цим не скористався та не прийняв спадщину, то в подальшому цей спадкоємець не може знову ставити питання про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.
Якщо виникають додаткові запитання, Ви можете звернутися за безоплатною правовою допомогою до відділу “Переяслав-Хмельницьке бюро правової допомоги” Броварського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою: м. Переяслав-Хмельницький, вул. Оболонна, 2-в, тел. (04567) 7-10-03.